У ВИХОРІ КРАКОВ’ЯКА...
Краків — найвідвідуваніше місто Польщі. З 1978 року його центр внесено до першого переліку світового надбання культури ЮНЕСКО. Місто славиться історичними пам’ятками. А ще тут центр науки, місце розташування найстаровиннішого ВНЗ у Європі — Ягеллонського університету. Про «перлини» Кракова мені розповів керівник відділу канцелярії президента міста Міхал Козьол.
Приємно вразила чистота на вулицях, культура водіїв, бездоганність доріг, доглянутість історичних пам’яток, привітність мешканців, розмаїття музеїв. Краків заслужено називають європейською культурною столицею.
Моє знайомство з містом розпочалося з екскурсії будинком магістрату, біля якого височить пам’ятник колишньому президентові Юзефу Дітлу. Ця споруда виникла на початку ХХ ст. і була палацом родини Велопольських. У Кракові донині існує традиція: після завершення повноважень глави держави малюють його портрет, вивішують у залах магістрату. Серед зображень — Юзеф Дітл. «Його було обрано у 1866 році. Дітл сам про себе говорив, що позитивними результатами, яких досягнув, завдячує тому, що поєднує якості трьох народів: він працьовитий як німець, має стільки ідей як поляк, впертий як русин. Він мав рацію, оскільки його батько був австрійцем, а мати — полькою, хрестили його у греко-католицькому костелі»,— зазначив Міхал Козьол.
Завершивши екскурсію до мерії, я попрямувала Королівським шляхом до Королівського замку на Вавельському пагорбі. Історична дорога розпочинається від Флоріанських воріт — головних воріт міста, далі через Флоріанську вулицю, головну площу — площу Ринок, вулицю Гродську і до замку.
Біля Флоріанських воріт знаходиться Барбакан — одна з небагатьох збережених донині оборонних споруд Європи. Король Ян Олбрахт розпочав її будівництво, коли відчув загрозу з боку турків. Він дав гроші на зведення будівлі з власних заощаджень. Спорудження було завершено 1499 року. Будова посилила оборонну систему південної частини міста, яка не мала жодного природного захисту. В давні часи Барбакан був невід’ємною частиною міської фортифікації, яку практично неможливо захопити. Нижня частина Барбаканських стін має товщину три метри. Будівля оснащена 130 бійницями та сімома сторожовими вежами.
Як багато інших будівель Ринкової площі, Міська вежа пам’ятає часи правління королів. Її рештки було знесено на початку ХІХ ст. Для охочих побачити первісний вигляд вежі варто завітати до галереї в Клос- холі та подивитися на замальовки Міхала Стачовіца, на яких закарбовано прийняття присяги Тадеушем Костюшком на Ринковій площі. Інші залишки Міської вежі збереглися в готичних підвалах, розташованих під Ринковою площею. Колись в них була в’язниця з кімнатами тортур. Інструменти тортур нині виставлено в будинку Яна Матейка (який знайшов їх) на вулиці Флоріанській. У підвалах Міської вежі розташована пивоварня Свідніка. Тут варили пиво, яке користувалося великою популярністю.
Вежі Вавельського замку здіймаються на 25 м над річкою Віслою. Це вапнякова скеля. В давнину вона була оточена річками та болотами.
Якщо дістатися замку зі сторони вулиці Канонічної, помічаєш на стінах меморіальні дошки. Їх ще називають «вавельськими цеглинами». На них закарбовано імена всіх, хто був причетний до фінансування реконструкції Вавельського замку після відходу австрійських вояків, які жили там у першій половині ХІХ ст.
Після проходження під двома воротами опиняєшся у внутрішньому дворику. Ліворуч розташований вхід до Кафедрального собору, праворуч — Кафедральний музей. Далі велика алея з кам’яними фундаментами, оздобленими газонами. Це рештки кількох романських споруд, а також дві церкви, зруйновані австрійською армією протягом їх майже піввікової дислокації у Вавелі. Якщо прогулятись уздовж стіни, яка оточує Кафедральний собор, то знову опинишся у внутрішньому дворику замку...
Отак цілий день я мандрувала вуличками Кракова, а ввечері місто вразило дивовижним освітленням вулиць, підсвіткою будинків. Мені здалося, що після робочого дня всі люди (тут живе понад 800 тис. осіб) виходять на вулиці, аби провести час із друзями у затишних кав’ярнях, клубах, інших закладах для довкілля. Кожен куточок на вуличках не залишається порожнім, всюди можна поїсти не лише смачно, а й дешево...
Після подорожі друзі мене запитали: «Як тобі Краків?» Я відповіла: «Краків — це місто, до якого я б хотіла повернутися».
Мандрувала Інна БОРИСОВА
також у паперовій версії читайте:
- У ГОСТЯХ У ПРЕЗИДЕНТІВ
- ДЕСЯТЬ «НАЙСТРАШНІШИХ» МАРШРУТІВ
назад »»»