ОБІЗНАНІСТЬ, ЯКА ЗМІНЮЄ СВІТ
Рівень правової культури і правосвідомості в Україні надзвичайно низький. Більшість громадян не знає правового механізму захисту своїх прав, а інша частина взагалі не чула про них. Недостатня обізнаність часто є основною причиною порушення основних прав і свобод у повсякденному житті. Влада прагне змінити ситуацію на краще, але державний механізм надто громіздкий, тому значною мірою зазнає впливу інерції. Доповнити формальну освіту в цій сфері — таку мету поставили перед собою неурядові організації.
НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА В ГАЛУЗІ ПРАВ ЛЮДИНИ — СУТТЄВА ДОПОМОГА ДЕРЖАВІ
На що здатний
глядач на сцені Коли молодий бразильський режисер Августо Боаль в середині минулого століття почав експериментувати з новими театральними формами, він і гадки не мав, що в такий спосіб не тільки самореалізується як митець, а й зробить внесок у повалення диктатури на батьківщині й створить дієвий метод формування культури прав людини і розвитку демократії в усьому світі. В театрі «Арена» в Сан-Паулу Боаль спочатку запровадив обговорення спектаклю після його закінчення з глядачами. Потім з'явився новий поворот: вони могли спинити дію і запропонувати акторам грати не так, як зазначено в сценарії. А 1960 року під час одного зі спектаклів глядачка була настільки схвильована, що не змогла пояснити акторам, як, на її думку, слід змінити дію. Їй довелося вийти на сцену і самій продемонструвати це. То був поворотний момент.
У створеному Августо Боалем «Народному театрі пригноблених» сенс спектаклів був у спільному з глядачами пошуку вирішення проблеми або виходу зі складної життєвої ситуації. Перші покази форум-театру (так назвав своє дітище режисер) проходили перед селянами, часто на ринковій площі. На батьківщині Боаля і в багатьох країнах, що розвиваються, його новаторські спектаклі сприяли громадянському пробудженню населення, яке невдовзі ініціювало соціальні та економічні реформи. Військовий режим у Бразилії був повалений завдяки посиленню активності сільських жителів у захисті своїх інтересів.
Нині форум-театр став визнаною освітньою технологією, яку громадські організації й активісти в усьому світі успішно використовують для вирішення проблем порушення прав людини, дискримінації, утискання інтересів уразливих груп, зауважує керівник правозахисного центру «Поступ» Костянтин Реуцький. Головна ідея цієї методики — пояснити людям, що в більшості випадків поліпшення їхнього життя і зміна соціальної ситуації в країні залежить від них самих.
Постановка у форум-театрі завершується на найвищій точці конфлікту — модератор зупиняє акторів і закликає глядачів запропонувати ідеальний, на їхню думку, варіант його вирішення або навіть уникнення. Того, хто висловлює свою ідею, просять вийти і замінити актора, який грав роль жертви (агресор залишається незмінним аж до завершення спектаклю). Аудиторію підштовхують до пошуку різних рішень, підтримуючи необхідний «градус» дискусії. Інколи така «гра» триває кілька годин — це свідчить, що тема, яка обговорюється, зачепила аудиторію за живе. Нині цей метод застосовують у роботі з дітьми та молоддю, представниками різних соціальних прошарків і професійних спільнот.
Факультативи
проблему
не вирішать Не буде перебільшенням стверджувати, що недержавна Всеукраїнська освітня програма «Розуміємо права людини» виникла 2007 року у відповідь на гостру суспільну потребу. Команда, котра її реалізує, вбачає свою місію у впливі на формальну систему освіти та розвитку неформальної освіти в цій галузі.
Проблемою національного масштабу керівник громадської організації М'АРТ Сергій Буров називає брак чіткої безперервної системи в навчанні прав людини. Хоча держава звітує, що в нашій країні створена мережа правової освіти, яка охоплює учнів шкіл від першого до 11-го класів, однак тут є кілька «але». По-перше, правова освіта не є цілком ідентичною освіті в галузі прав людини. По-друге, вчителі, методисти та інші зацікавлені особи не перший рік вказують на недоліки у змісті такого курсу як «Правознавство» (його викладають у 9-му класі). По-третє, більшість предметів, пов'язаних із навчанням прав людини, є факультативними, отож, ураховуючи перевантаженість шкільних програм, зазвичай залишаються поза увагою. По-четверте, рівень підготовки педагогів із цієї дисципліни залишається низьким.
«Педагогіка участі» Водночас в Україні існують недержавні організації, які проводять різні заходи з навчання прав людини, є матеріали з цієї теми Ради Європи та ООН, а також накопичено певний вітчизняний методичний досвід. Зокрема в межах програми «Розуміємо права людини» підготовлено посібники з шести навчальних курсів, які нині проходять апробацію: «Школа з прав людини для молоді», «Курс для координаторів молодіжних освітніх заходів з прав людини», «Семінар з моніторингу прав людини», «Школа з прав людини для вчителів», «Роль журналістики у підтримці та захисті прав людини», «Семінар з прав людини для активістів, які працюють в інтересах людей з інвалідністю». Перекладено і видано посібник норвезького Гельсінського комітету «Навчання молоді прав людини» (автори Енвер Джуліман і Ліліан Юрт). У найближчих планах — запровадження дистанційної освіти у згаданій галузі, використовуючи можливості Інтернету. Адже освіта в галузі прав людини — це елемент розвитку людського капіталу, зазначає міжнародний експерт у цій галузі з Польщі Мажена Рафальська. В її країні кожен «випускник» дитячого садка (шестирічна дитина) твердо знає, що всі люди мають рівні права.
Програма спирається на «педагогіку участі». До навчальних заходів входять як традиційні академічні форми навчання, так і активні та інтерактивні. Навчання зорієнтоване на особистий досвід учасників, ураховує їхні психологічні й фізичні особливості (це важливо для осіб з інвалідністю). За будь-яких умов суттєво, щоб освітній курс у галузі прав людини не перетворився на новий курс із наукового комунізму, коли студенти мали гарні оцінки з цієї дисципліни, а комунізм так і не з'явився, наголошує експерт асоціації «Нова доба» Олександр Войтенко.
У назві програми — головна думка: не навчаємо, не вивчаємо, а саме розуміємо права людини. З цієї позиції проведено підготовку 26 працівників Управління моніторингу дотримання прав людини при Міністерстві внутрішніх справ.
Учасники і партнери програми вбачають свою мету в тому, щоб змінити низький рівень поінформованості громадськості про права людини та основні свободи і механізми їхнього захисту, адже за такої ситуації навіть активність громадян, спрямована на відстоювання суспільних інтересів, часто залишається марною.