ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА

У Лесі Українки є казка «Біда навчить». Її головний герой — дурненький горобчик — порозумнішав лише в скрутній ситуації, коли прихід холодів змусив його готуватися до зими. Але ж порозумнішав! А українські політики нині доводять — вони перевершили персонаж згаданої казки. Бо, на превеликий жаль, навіть настання біди для них аж ніяк не привід для того, щоб припинити війну на самознищення.

Те, що прихід епідемії грипу став несподіванкою, власне, не надто й дивує. Адже мало не щороку несподіваним для влади є перший сніг, коли міста стоять в заметах, а громадяни добираються до робочих місць через кучугури. Несподіваним є танення цього снігу навесні, що виливається в часті повені... Словом, до цього ми вже звикли.
Однак смертельно небезпечний вірус — це проблема дещо інша, ніж сніг чи повінь. Тож у громадян була примарна надія на те, що з цією проблемою сильні світу цього боротимуться спільно. Та події невблаганно доводять — віз і нині там. Суспільно значуще запитання: «Що робити?» можновладці традиційно ігнорують, вперто відповідаючи на інше, поставлене ними самими: «Хто винен?». І тут кінця-краю немає звинуваченням.

Хто більший популіст...
Пригадується, як понад вісім років тому екс-президент Леонід Кучма, характеризуючи дії тодішньої опозиції, заявляв щось на кшталт: вони й Тараса Шевченка готові записати в опозицію, тільки б насолити владі. Перефразовуючи це, можна сказати: кандидати в президенти навіть грип готові внести до своєї передвиборчої програми...
Передовсім впадає у вічі те, що Віктор Ющенко підписав вельми суперечливий закон про підвищення соціальних стандартів 30 жовтня. Тобто того самого дня, коли в західних регіонах держави було оголошено епідеміологічний стан, а всі навчальні заклади України отримали продовження канікул.
Віктор Андрійович аргументував свою позицію тим, що мінімальні зарплата та пенсія мають бути прив’язані до прожиткового мінімуму. Твердження, поза всякі сумніви, справедливе. Однак, за прогнозами більшості економістів (і не лише вітчизняних), такого навантаження український бюджет витримати не зможе. Віктор Ющенко, пригадується, не раз і не двічі критикував чинний уряд Юлії Тимошенко за надмірний популізм. А сам, виходить, підтримав ще більш популістське рішення, підкинуте суспільству представниками Партії регіонів. Причому підтримав у той момент, коли держава опинилася перед новим, досі не баченим викликом, на боротьбу з яким знадобиться чимало коштів. Але про це далі.
Уряд, звичайно, також далеко не святий. Хто б там що говорив, але можна було домогтися, щоб найнеобхідніших препаратів у перші дні після оголошення епідемії в аптеках було більше. Тоді не виникало б ситуацій, коли спекулянти продавали марлеві пов’язки копійчаної вартості за 40–50 гривень біля аптек.

...і хто — панікер
Натомість ми отримали класичний приклад миттєвої паніки в суспільстві. Все почалося із заяви міністра охорони здоров’я Василя Князевича, зробленої 30 жовтня. Він сказав людям: «Україна увійшла в епідемію грипу, так званого каліфорнійського (свинячого)».
Зрозуміло, що після такого зізнання переважна більшість жителів запанікувала. Причому не лише в західних областях, адже міністр застеріг: вірус поширюється надзвичайно швидко.
Утім, за кілька днів, 2 листопада, теж дуже поважна людина в медичній галузі — головний санітарний лікар Олександр Біловол — фактично спростував заяву В. Князевича. За його словами, епідемії такого грипу в державі немає. Йдеться лише про епідемію (та й то лише в західних областях, а не в усій державі) звичайного грипу і гострих респіраторних захворювань. Таку ситуацію ми, по суті, спостерігаємо щороку.
Щодо «свинячого» грипу, який останнім часом наводить жах на українців, то, як зауважив головний санітарний лікар, «є 14 лабораторно підтверджених випадків грипу A/H1N1. У трьох людей, котрі померли, виявлено такий грип». Зрозуміло, такі дані не можуть не насторожувати. Але про епідемію вони справді аж ніяк не свідчать.
Не надто логічним видається ще й такий факт. Чому в сусідній із епідеміологічними областями нашої держави Польщі немає навіть натяку на таку критичну ситуацію? Адже випадки зараження грипом A/H1N1 там були виявлені значно раніше, ніж в Україні.

Мільярд гривень замовляли?
На особливу увагу заслуговує вівторкове засідання парламенту, де обговорювалася ситуація з епідемією. На ньому Юлія Тимошенко оприлюднила конкретні цифри щодо захворювань. Однак головне не це. Верховній Раді було запропоновано підтримати проект постанови про виділення мільярда гривень на боротьбу з епідемією грипу.
Хоча й не без казусних моментів, але таке рішення побачило світ. Річ у тім, що попервах названу суму пропонувалося виділити уряду. Проте «регіонали» й частина «Нашої України — Народної самооборони» почали звинувачувати Кабмін у потенційному нецільовому використанні грошей. Мовляв, Юлія Тимошенко спрямує цей мільярд на власну передвиборчу кампанію. От і вирішили виділити згадану суму не Кабміну, а безпосередньо Міністерству охорони здоров’я.
Кошти мають бути виділені з резервного фонду Кабінету Міністрів. Водночас ідеться про те, що це буде частина грошей, запланованих... на підготовку до Євро-2012. Напевно, немає сенсу нагадувати про скандальний присмак закону, котрим зобов’язано Нацбанк спрямувати на Євро-2012 майже 10 мільярдів гривень. І виконувати його НБУ досі не поспішає.
Вочевидь, зважаючи на це, Юлія Тимошенко відразу після ухвалення «протиепідемічного» рішення ВР не минула нагоди заявити: враховуючи екстреність нинішньої ситуації, Нацбанк має виділяти кошти оперативно. Себто у разі будь-яких затримок прем’єр уже підготувала плацдарм для критики немилого її серцю керівника НБУ Володимира Стельмаха.
Отже, цілком імовірно, що найближчим часом на нас чекає ще й така собі «фінансова війна», участь у якій братимуть не лише Кабмін і Нацбанк, а й Президент Віктор Ющенко. Адже глава держави уже тепер підозрює: бюджетні кошти витрачалися на боротьбу з епідемією неефективно. Зрозуміло, йдеться не про кошти, що їх парламентським рішенням пропонується виділити тепер. Але суть від цього не змінюється.
Цього тижня В. Ющенко закликав Генпрокуратуру та СБУ зробити відповідні перевірки. Зокрема, Президент звернув увагу керівників цих відомств — Олександра Медведька та Валентина Наливайченка — «на необхідність з’ясування законності прийнятого наприкінці квітня урядом розпорядження, яким передбачалася централізована закупівля медикаментів, тест-систем, засобів індивідуального захисту і дезінфікуючих засобів, лабораторного устаткування в одного учасника».
Можливо, це збіг обставин, але наступного дня після такого президентського розпорядження прем’єр Юлія Тимошенко заявила, що Кабмін не має наміру продовжувати закупівлю експрес-тестів для визначення наявності вірусу грипу А/H1N1 у людини. «Ці тести не дають достатньо достовірних показників,— поскаржилася керівник уряду.— Тому ми обговорили ситуацію і дійшли висновку, що купувати їх — це все одно, що викидати гроші на вітер». Цікаво, скільки таких «викинутих на вітер грошей» знайдуть найближчим часом у Генпрокуратурі та СБУ? А після таких дій запевнення секретаря РНБО Раїси Богатирьової, буцімто «у боротьбі з епідемією грипу влада в Україні демонструє спільні підходи», звучать якось непереконливо.

Без політики, як без рук
Ще одна обставина, до якої українське суспільство, на превеликий жаль, почало призвичаюватися, полягає ось у чому. На проблему грипу, як і на будь-що упродовж останніх п’яти років, влада й опозиція дивляться винятково під політичним кутом зору. Усі пропозиції не політизувати проблему стають лише черговим закликом до... ще більшої політизації.
Чого варті, скажімо, «штампи», що їх протягом останнього тижня вправно розвішували представники Партії регіонів! Виявляється, українська влада — це і є «епідемія, з якою потрібно нещадно боротися». Парадокс, але фактично у такий спосіб «регіонали» непрямо агітували за... подальше поширення вірусу. Бо хоч яким би був вітчизняний уряд, але він усе-таки вживає певних заходів. Боротьба з ним на сучасному етапі може тільки зашкодити ситуації.
Власне, однодумцями українські політики виявилися в одному — усі як один поскасовували свої передвиборчі турне. Причому цей процес, що розпочався відразу після оголошення про епідемію, мав такий собі змагальний характер. Віктор Янукович, перебуваючи на Харківщині, оголосив, що не проводитиме анонсовану зустріч із виборцями на площі Свободи в обласному центрі. І тут-таки звинуватив Юлію Тимошенко, що вона тижнем раніше звезла до Києва на власне висунення кандидатом у президенти понад сто тисяч жителів західних регіонів, коли там лютував грип. При цьому Віктор Федорович скромно промовчав, що й сам подався в кандидати не як самовисуванець: 23 жовтня в Києві пройшов з’їзд Партії регіонів, де відбулося його делегування на найвищу державну посаду. Там також було чимало людей з різних (зокрема й західних) областей. До того ж з’їзд ПР, на відміну від бютівського, пройшов у приміщенні, де віруси почуваються комфортніше, а не просто неба.
Словом, подібні звинувачення (з чиїх би вуст вони лунали), м’яко кажучи, не варті виїденого яйця. А от що буде з електоральною підтримкою кандидатів без велелюдних акцій, наразі невідомо. З одного боку, подібні шоу добряче приїлися, з іншого — тих, хто ще не визначився за кого голосувати, наразі в Україні чимало. І передвиборчі тури здатні були внести тут певні корективи.
Якщо керуватися саме такою логікою, то виходить, що найбільше не пощастило чинному Президентові Віктору Ющенку. Він узагалі поки залишився без презентації власної персони. Зустріч кандидата у президенти з прибічниками була запланована на минулу неділю, однак не міг же Віктор Андрійович відстати від своїх конкурентів Тимошенко та Януковича, котрі на той момент оголосили про власні пропагандистські паузи!
Далі — більше. Позавчора стало очевидним, що Віктор Ющенко зробив далекоглядно, коли вдруге пішов у президенти як самовисуванець. Бо запланований на післязавтра з’їзд партії Народний союз «Наша Україна», де мали намір ухвалити рішення про підтримку Ющенка, через епідемію грипу також перенесли.

Замість помаранчевої стрічки— марлева пов’язка
Таким чином, епідемія стає невід’ємно пов’язаною з майбутніми президентськими виборами. Під час недавньої наради Президента у Львові з медичними працівниками, представниками Міноборони та МНС прозвучала пропозиція «запровадити надзвичайний стан в епідеміологічних областях, а можливо, й в усій державі». Автор ідеї — керівник Чернівецької облдержадміністрації Володимир Куліш. Вочевидь, це така собі «проба пера» з метою подивитися, як на такі пропозиції відреагує широкий загал. Тож варто очікувати «розкрутки» цієї ініціативи.
Про те, що епідемія грипу вплине на хід виборчої кампанії, навперебій заявляють численні експерти. Наприклад, голова Комітету виборців України Олександр Черненко небезпідставно вважає: епідемія призведе до затягування із унесенням змін до виборчого закону. А ще ускладнить формування виборчих комісій.
Насамкінець не надто приємна аналогія. П’ять років тому громадяни, котрі на попередніх виборах Президента симпатизували Вікторові Ющенку, почали масово носити помаранчеві стрічки. Тоді офіційно було повідомлено про його вихід до другого туру разом із тодішнім прем’єр-міністром Віктором Януковичем. І той, хто мав помаранчеву стрічку, сприймався прибічниками Віктора Андрійовича мало не як брат. Що й казати, ідея вийшла класною, особливо в умовах не надто вільного доступу опозиційного кандидата та його команди до ЗМІ.
Нині предметом масового вжитку є марлеві пов’язки. Люди, котрі їх носять, не виглядають аж надто сповненими оптимізму, радше навпаки. Втім, нещодавно автор цих рядків був свідком цікавого випадку. До вагона метро, де принаймні третина пасажирів була у масках, зайшов молодий хлопець... у протигазі. Своєю поведінкою він намагався підбадьорити людей, ніби насміхаючись над грипом, ГРВІ та епідемією. Пасажири самі не помітили, як почали щиро сміятися з витівок жартівника.
Власне, до чого це я? Та до того, що оптимізм не мусить нас полишати навіть у найскрутніші часи. З ним українській нації не будуть страшні ні епідемії, ні... політики, яких навіть біда не може нічого навчити.

Ярослав ГАЛАТА

також у паперовій версії читайте: