УКРАЇНА І СВІТ

МОЛДОВА: У ПОШУКУ КОМПРОМІСУ
Днями відбулося перше засідання новообраного парламенту Молдови. Нагадаємо, що за підсумками липневих позачергових парламентських виборів уперше після 2001 року тамтешні комуністи зазнали поразки. Частина їхніх прихильників віддала голоси колишньому комуністові Маріану Лупу. Власне, завдяки цьому Демократична партія Молдови отримала «золоту акцію» в новому складі парламенту. Формально Демократична партія, Ліберальна партія, альянс «Наша Молдова», Соціал-демократична партія мають арифметичну більшість, але вона є дуже нестійкою.

Справа в тому, що, за молдовською конституцією, для обрання нового президента потрібно дві третини голосів депутатів, тоді як спікера та главу уряду можна обрати простою більшістю. Саме таке співвідношення сил засвідчило перше засідання парламенту.
Напередодні виконувач обов’язків глави держави Володимир Воронін зустрівся в Сочі з російським президентом Дмитром Медведєвим. Після цього оглядачі в Молдові припустили, що зарано говорити про відмову Кремля підтримувати молдовських комуністів. Справа в тім, що нова парламентська коаліція «За європейський вибір Молдови» у своїх програмних положеннях зафіксувала ідею зміни конституції та вступ країни до Північноатлантичного альянсу.
У такому разі радикально зміниться ситуація навколо процесу придністровського врегулювання. Правда, навряд чи до цього будуть готові західні партнери Кишинева. Адже прискорення процесу «об’єднання» з Румунією завдяки інтеграції Молдови з Європейським Союзом та НАТО неминуче призведе до визнання Москвою незалежності Придністров’я за абхазько-осетинським сценарієм. Унаслідок цього в Південно-Східній Європі замість «замороженого» виникне «гарячий» придністровський конфлікт.
Реалізація саме такого сценарію наразі видається надто сумнівною, попри те, що спікером обрано Міхала Гімпу, відомого палкого прихильника швидкого приєднання Молдови до Румунії. Комуністи залишили парламент на знак протесту, тож без домовленостей з цією потужною опозиційною силою буде неможливо керувати країною, тобто обрати в парламенті нового президента.
Вірогідно, парламентські партії все-таки зважатимуть на чинну конституцію, якою заборонено впродовж одного року двічі проводити позачергові вибори. Отже, принаймні до весни 2010 року Молдова переживатиме експеримент із співіснування виконувача обов’язків президента — комуніста Володимира Вороніна та прорумунської урядової коаліції. Зрозуміло, що політична колотнеча навряд чи позитивно позначиться на економічному становищі країни.
Так само малоймовірно, що буде знайдений політичний консенсус у парламенті навколо питань зміни конституції (зокрема, щодо прямих виборів президента) або відмови від нейтрального статусу. Крім того, внутрішньополітична криза в Молдові не сприятиме й залагодженню придністровського конфлікту. На жаль, молдовські політики, виявляється, не більш спроможні домовлятися та, головне, дотримувати слова й виконувати зобов’язання, ніж їхні українські колеги.
також у паперовій версії читайте:
  • ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ В ЯПОНІЇ
  • ЮВІЛЕЙ УЗБЕЦЬКОЇ СТОЛИЦІ
  • ОСІННІЙ ОПТИМІЗМ
  • НОВИЙ ФОРМАТ РОСІЙСЬКО-ІНДІЙСЬКИХ ВІДНОСИН