ФРОНТ У МЕРЕЖІ
«Кібернетичний
Пірл-Харбор..?» У вашингтонському передмісті Александрія зустрілися представники ЦРУ, військової розвідки, Білого дому і різних міністерств для надсекретної наради. Вихідні дані: протягом 12 годин телефонна мережа штату Техас була вимкнена, контрольна вежа аеропорту Лос-Анжелес вийшла з ладу, а сигнальні установки на залізничній лінії Вашингтон — Нью-Йорк були ввімкнені неправильно, що могло призвести до лобового зіткнення поїздів. Наступного дня зникли картотеки пацієнтів великої лікарні в Чикаго, що зберігалися в комп’ютері, унаслідок чого виник хаос. На третій день — вимкнення електричного струму в кількох федеральних штатах і одночасно із цим хтось перегнав американський літак «Боїнг-747» до Лівії. Випадковість? Змова? За вказівкою президента країни експерти повинні були протягом 50 хвилин розробити план дій з ліквідації наслідків інформаційного нападу.
Усі ці події були елементами стратегічної гри. У США, як ніде інде, інтенсивно готуються до ведення війни проти інформаційних систем, за якої своя інфраструктура даних має бути захищена, а інфраструктура ворога — пошкоджена. Жодна країна у світі не зайшла так далеко в застосуванні комп’ютерів, мереж і телекомунікаційних систем, як це зробили США, і тому ні в одній країні військовим планувальникам не завдають стільки клопоту можливі кібернетичні атаки.
«Масивна мережа комунікацій перетворює Сполучені Штати на найуразливішу ціль у світі»,— заявив колишній заступник директора ЦРУ Штудеманн. Для того, щоб наочно продемонструвати небезпеку інформаційної війни, екс-заступник міністра юстиції Горелік згадала навіть напад японців на базу Пірл-Харбор: «Рано чи пізно станеться кібернетичний Пірл-Харбор, і ми не повинні чекати цього».
Повсюдність персональних комп’ютерів і стрімке поширення Інтернету, на думку багатьох американців, відчинило двері біді. З будь-якого куточка світу, як побоюються військові, хакери за допомогою комп’ютерних вірусів можуть паралізувати, наприклад, біржу в Нью-Йорку, телефонну систему або всі електричні мережі країни.
Гармати, які замість смертоносних снарядів стріляють високоенергетичними електромагнітними полями, можуть стирати відомості, що зберігаються на жорстких дисках або магнітних носіях. Мікрохвильові бомби здатні беззвучно руйнувати електроніку. Ці жахливі сценарії подарували військовим чинам Пентагона багато безсонних ночей. Адже близько 95 відсотків усіх військових комунікацій проходить через цивільні мережі. Незважаючи на різну спецтехніку, американські військові покладаються на ті ж самі ноутбуки і звичайні комп’ютери, які можна купити в магазині, що торгує електронікою. А напад на Інтернет або один вірус-убивця б’є по них так само сильно, як і по економіці.
За оцінками військових, 250 тисяч разів на рік хакери намагаються дістатися до систем Пентагона, що їм і вдалося зробити в половині випадків. Одного разу комп’ютерна мережа бази ВПС у місті Ленглі в штаті Вірджинія була поставлена на коліна, тому що хакери з Австралії й Естонії протягом короткого часу буквально затопили її 30 тисячами послань електронної пошти.
Хакери — це переважно молоді люди у віці до і після двадцяти років, для яких дорогий захисний бар’єр навколо Пентагона є найвищим викликом. Люди в уніформі вже мають сигнали про те, що керівник однієї держави на Близькому Сході, заклятий недруг Америки, найняв кілька розумних програмістів, які можуть уразити США точніше і руйнівніше, ніж балістичні ракети. «В інформаційній війні немає лінії фронту»,— мовиться у звіті дослідного інституту фірми «Ренд корпорейшн» у каліфорнійському місті Санта Моніка, складеному на замовлення уряду. «Потенційні поля битв є скрізь, де дозволяють доступ до мережевих систем». Услід за цим міністерство оборони заявило про необхідність асигнування п’ятьох мільярдів доларів на електронний захист.
Слово
мають скептики Багато експертів розглядають картини страхіть кібернетичної війни як сильно перебільшені. Вони вважають, що мережі настільки децентралізовані, що навряд чи їх можна вивести з ладу одним ударом. Функціонування системи Інтернет, з її розкиданими по світу серверами і багатьма відгалуженими лініями передавання інформації, припинити неможливо. Ця структура, втім, виникла на бажання американських військових. Поки що не відомо про жоден випадок, коли б Пентагону довелося втратити дані внаслідок стороннього втручання.
Лоуелл Томас, що репрезентує гіганта телекомунікацій фірми GTE, належить до скептиків: «Нам потрібні конкретні факти, які б свідчили про те, що слід чекати атомного удару по кібернетичному простору». Містер Томас, власне кажучи, повинен був би знати про конкретику, оскільки він є членом комісії, у якій представники промисловості і влади обмінюються інформацією про небезпеку викрадення відомостей. «Я читав найновіші повідомлення розвідувальних служб і не знайшов у них нічого, що змусило б нас викласти мільйони і мільйони на забезпечення більшого ступеня безпеки»,— вважає він.
Також із суто військових позицій дехто із стратегів сумнівається в небезпечності становища. «Під час війни нападають на продукти харчування, паливо, зброю і боєприпаси, тому що їх просто так не заміниш»,— вважає Лоуренс Фрідман, професор з військових досліджень Лондонського королівського коледжу.— На противагу цьому інформацію можна легко відновити».
Містер Фрідман вважає, що неможливо точно визначити, чи успішною є електронна атака на мережу даних, адже ніхто точно не знає, скільки надмірних ресурсів вона має. Дотепер до найбільшої втрати інформації призводила груба фізична сила. Наприклад, 1991 року один фермер на чотири години паралізував роботу чотирьох з 30 найважливіших центрів управління повітряним рухом, коли він щось закопував і при цьому перерізав кабель оптико-волоконної лінії передавання даних. У тому ж році кабель телефонного концерну «AT&T» з федерального штату Нью-Джерсі став жертвою необережного поводження з плоскогубцями одного з будівельників. Упродовж кількох годин уздовж усього східного узбережжя США всі телефонні переговори можна було вести тільки в одному напрямку, робота біржі зупинилася, а банківські автомати в Нью-Йорку не видавали грошей. Такої великої шкоди доти не завдавали ні хакери, ні віруси.
Проте стратеги з Пентагона не довіряють заспокійливим прогнозам і готуються до електронної війни — випробовують розроблені ними системи у військових конфліктах по всьому світу. Під час громадянської війни в Боснії їм вдалося електронними методами охопити всю місцевість. З величезної кількості фотографій із супутників, карт і аерофотографій виникла база даних, завдяки якій можна було розрізнити все, що має розміри близько метра. За допомогою цієї інформації перед кожним пересуванням військ перевіряли маршрути на наявність перешкод. Застосовували окуляри нічного бачення, приймачі системи глобального позиціонування, інфрачервоні приціли, а іноді й відеокамери, змонтовані на касках. Усі потоки відомостей з різних джерел змішувалися і сплавлялися в загальну картину в центрах управління. «Тому в переговорах про перемир’я суперечок не було», — заявив генерал-майор Неш, що командував військами на півночі країни. «Ми передавали сербам фотографії, а вони на підставі цих доказів прибирали свої танки».
Перша жертва електромагнітної зброї? Минув час, і з мороку секретності почали виринати контури конкретних систем ведення війни спрямованими пучками енергії. Якщо в мирний час всі сили кинуто на боротьбу з честолюбними хакерами, то на випадок війни розроблено нові, ефективні бойові системи. У пресу просочилася інформація про «Скорпіон II». У повітря на безпілотному апараті піднімають радіоелектронний пристрій, який могутніми пучками мікрохвильового випромінювання блокує електронні схеми детонаторів мін. По місцевості цілком безпечно може переміщатися бронетехніка, оскільки міни перетворені на болванки, що не реагують ні на метал, ні на випромінювання електротехнічних систем, ні на тепло.
Недавно створена американська електронно-променева гармата здатна відбивати атаки і розганяти агресивні демонстрації без особливої шкоди для здоров’я людей. Пентагон назвав її «безшумним вартовим». Вона цілеспрямовано випромінює високочастотні хвилі, які викликають відчуття опіку шкіри. Дальність дії цієї зброї становить 500 м, тобто є більшою, ніж у гумових куль. Мікрохвильове випромінювання, здатне проникати крізь одяг, миттєво розігріває шкіру людини до 50 градусів. Представники Пентагона заявили, що ця гармата є абсолютно безпечною.
Нову зброю нині випробовують, планується, що вона надійде в американську армію через два-три роки. Прототип має форму прямокутної тарілки, змонтованої на бойовій машині.
На базі лазерів й електроніки створено системи нелетального ураження живої сили. Місцевість, захоплену противником, обстрілюють спеціальними «снарядами пульсаційної енергії». Навколо людини (і взагалі всього живого) виникає хмара плазми. На деякий час людина втрачає здатність рухатися і потрапляє в полон.
Працює на подібною «гуманною» зброєю відділення спрямованої енергії фірми «Локхід-Мартін». Представник фірми заявив, ніби поки що тільки новітній винищувач F-35 здатен нести системи нелетальної зброї. Пролетівши над полем бою, літак знерухомить живу силу супротивника. Для цього на борту є могутнє джерело енергії для генерування електромагнітних імпульсів.
Після публікації відомостей про системи зброї, чинником ураження в яких є спрямоване електромагнітне випромінювання, стали менш загадковими деякі випадки відмови систем і двигунів на військових літаках. Наприклад, не дуже давно НЛО збив індійський винищувач МіГ-21. Власне, винищувач-перехоплювач не був обстріляний, але його пілот вимушено катапультував з літака, на якому одна за одною відмовили кілька важливих електричних й електронних систем.
...Пізно ввечері восьмого листопада 2004 року черговий радара на аеродромі «Нал» зафіксував в небі об’єкт, який не відповідав на запити. Цей аеродром розміщено за 210 км від Нью-Делі. Зрозуміло, що в нічне небо відразу ж пішов перехоплювач МіГ-21, який пілотував досвідчений військовий льотчик. Наведення на ціль було точним. Уже незабаром після зльоту пілот передав по радіо: «Я бачу віману!» Словом «вімана» в Індії називають НЛО. Минуло ще п’ять хвилин, і пілот доповів, що він благополучно катапультувався.
Експерти погодилися, що в пілота не було іншого виходу, оскільки двигун раптово зупинився. З’ясувалися й інші цікаві подробиці перехоплення зловісної «вімани». Індійські уфологи впевнені, що перехоплювач був збитий, але в особливий спосіб. З чуток, на перехоплювачі стався цілий каскад неполадок. Спочатку вийшла з ладу система прицілювання, через що зовсім непотрібними стали ракети. Потім відмовила електрична система управління стрільбою 20-міліметрової гармати. Перехоплювач став абсолютно безпечною мішенню для «вімани».
За короткий час двигун МіГ-21 також зупинився. Пілотові нічого не залишилося робити, як спрямовувати літак на пустинне місце, підготуватися до залишення машини і катапультуватися. Здавалося б, відбувся один із звичайних випадків відмови техніки. Але чому ним так зацікавилися слідчі спеціальної комісії?
В історії індійських ВПС був період, коли вирішувалося питання про заміну МіГ-21. Претендентів було багато. Саме в той період відбулася серія катастроф МіГ-21. Цілком можливо, що вона стала наслідком «допомоги» з боку загадкових «віман». Адже, коли йдеться про багатомільярдні валютні надходження, усі засоби годяться.