Минулого тижня у Верховній Раді зареєстровано законопроект, яким пропонується запровадити ліцензування колекторської діяльності в Україні. В ролі ініціатора виступив Кабінет Міністрів, а безпосереднього виконавця — Міністерство юстиції. Сам текст проекту являє собою одне речення, яким треба доповнити існуючий закон про ліцензування певних видів господарської діяльності. Тобто додати до переліку колекторство — діяльність, пов’язану з наданням послуг із учинення боржниками добровільних дій з виконання зобов’язань на користь кредиторів. Іншими словами, вибивання боргів, але цивілізоване.
Для нецивілізованого вибивання існує Кримінальний кодекс з його ст. 189 — «Вимагання». У цьому разі за вимагання, якщо воно поєднане з насильством, небезпечним для життя, можна отримати від п’яти до десяти років позбавлення волі. Якщо із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, то від семи до дванадцяти.
Утім, такі дії зі справжнім колекторством нічого спільного не мають, однак яким би цивілізованим воно не було, все одно пов’язане з психологічним тиском на людину. Один із найдієвіших способів переконати недбалого клієнта — зателефонувати його родичам, друзям, колегам по роботі, розповісти, що він не платить борги і попрохати переговорити з ним, переконати його не доводити справу до суду.
З одного боку, нібито й нічого протизаконного. А з іншого, це можна кваліфікувати як порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 Кримінального кодексу України), оскільки боржник доводитиме, що таким чином було завдано шкоди його честі, гідності й діловій репутації.
У цій ситуації суперечать два законних права двох осіб: право одного на недоторканність і право іншого на свою власність. Перший, зрозуміло, позичальник, другий — кредитор.
Для того щоб під час вирішення подібних конфліктних ситуацій усе відбувалося в цивілізованих рамках, пропонується запровадити ліцензування колекторської діяльності. Якщо парламент ухвалить доповнення до закону, можна буде розробляти ліцензійні умови для цієї діяльності, де детально розпишуть, які саме дії має і не має права вчиняти колектор.
Що ж до того, якому міністерству відвести роль ліцензійного органу, уряд може вирішувати й сам, без підказки парламенту, оскільки перелік органів ліцензування встановлюється постановою Кабміну. Найвірогідніше, що це буде Мін’юст, у підпорядкуванні якого є ліцензування діяльності зі збирання та використання інформації, котра складає кредитну історію.