ПОЛЬСЬКА ГРОМАДА ЧЕРНІВЦІВ
Буковина — чарівний куточок землі, закосичений водограєм Черемошу, Пруту, Дністра та Серету. Цей край — прекрасний витвір Бога, земний рай з надзвичайною природою, подарований людям різних національностей. З давніх-давен на цій благодатній землі жили в мирі, злагоді та взаємній повазі люди різних національностей: українці, румуни, євреї, німці, поляки, вірмени, росіяни-липовани, чехи, словаки, угорці, котрі своїм розумом, культурою та повсякденною працею збагачували край.
Колись на Буковині люди без вищої освіти вільно розмовляли п’ятьма-шістьма мовами. Той, хто знає кілька мов, окрім рідної, сприймає людей інших націй очима доброзичливості, а це є запорукою міжнаціональної згоди.
Поетеса Анна Данілевич (живе в Польщі) згадує: «Люди на Буковині, вважали: якщо сусід розмовляє іншою мовою і визнає іншу віру, то, мабуть, так повинно бути і це цілком нормально. Ніхто не ставив себе вище, бо вище — тільки Бог». Міжнаціональна толерантність, яка панувала в краї, була взірцевою, тому Буковину називали «Європою в мініатюрі».
Історія поляків, які оселялися поза кордонами своєї батьківщини, була об’єктом досліджень для багатьох науковців. Коли Буковина належала до складу Молдавського князівства, між Польщею та Молдовою розвивалися політичні, економічні й культурні відносини. Вони пульсували в краї — території прикордонній і транзитній. Польсько-молдавському зближенню та поширенню польської культури сприяли сімейні й майнові стосунки. Торгівля між Польщею і Молдовою ніколи не занепадала.
Польський культурний та політичний вплив сягнув вершин за короля Яна Собеського. Тоді велика й впливова група навчених у польських освітніх закладах бояр, які мали маєтки в Польщі, була в Молдові потужним польськофільським осередком. На Буковині так тривало до початку XX ст.
Першими на буковинській землі були в XIV ст. польські військові загони, які прибули для оборони від татарської навали. Далі численні групи поляків почали оселятися на Буковині наприкінці XVIII та на початку XIX ст. після поразок національне-визвольних повстань. Це була політична еміграція. Водночас з’являється еміграція заробіткова — селяни, ремісники, купці.
Найдавніші поселення польських гуцулів на Буковині — Стара Красношора, Нижні Петрівці (Сторожинецький район), Тереблеште (Глибоцький район ).
Коли після поразки національно-визвольного повстання 1863 р. польські патріоти з родинами, шукаючи допомоги, опинилися на Буковині, місцева польська громада вважала своїм обов’язком допомогти землякам. Почали утворюватися комітети допомоги, втікачам надавали притулок. У пошуках шматка хліба на Буковину тягнулася вервечка людей, які, оселяючись тут, збільшували бідняцькі верстви. Думка допомагати всім виникла 1868 року в шляхетного громадянина, священика Стефана Дембінського. Так у Чернівцях утворилася перша організація під назвою «Польське товариство братньої допомоги». Виникла організація з двох напрямів: гуманітарного та освітньо-культурного. З її діяльності зовсім вилучалася політика.
У 1883 р. Товариство розпочало збирання коштів на будівництво Польського дому. Освячення будівлі відбулося 1886 р. «Чернівецька Полонія» невпинно розросталася, виникали нові осередки та об’єднання. Товариство вирішило, що всі польські організації мають бути під спільним дахом. Згодом у Чернівцях утворилося товариство польських студентів «Огнисько», почала виходити «Газета польська», виникли товариства «Сокул», «Гвязда».
У 1902 р. стало можливим купити дім на вулиці Панській — одній з центральних вулиць Чернівців. Його перебудували у прекрасний двоповерховий будинок, у подвір’ї виріс ще один з великою та малою залами. 1905-го відбулося офіційне відкриття Польського дому. У ньому брала участь тисяча осіб з усієї Буковини та з Галичини. У пам’яті чернівчан на довгі роки залишився бал, який розпочався полонезом на 100 пар. Танцювали його не лише поляки, а й українці, представники всіх національностей, які жили тоді на Буковині і були запрошені на свято.
Польський дім як центр культурного життя поляків виконував своє призначення до 1945 року.
Є нагода нагадати, що прекрасну архітектуру «маленького Відня», як іноді називають Чернівці, прикрасив талант архітекторів-поляків. У центрі міста — церква св. Параскеви. Проектував та наглядав за будівництвом цього храму Адам Павліковський. Донині ця святиня радує душі вірних та очі туристів.
Протягом віків спочатку сотні, а згодом тисячі поляків поєднали свою долю із землею буковинською. До Другої світової війни серед буковинського багатонаціонального суспільства 45 тисяч становили поляки. Кожен з них умів порозумітися з сусідом. Це сприяло тому, що поляки в буковинському середовищі завжди були шановані за толерантність, культуру, добродійні вчинки.
Сучасне культурне життя поляків Буковини концентрується в Польському домі, який діє завдяки існуванню від 1989 р. обласного Товариства польської культури імені А. Міцкевича. У діяльності дотримується позиції своїх прадідів: «Ми, поляки, хочемо бути в країні, у якій живемо, осередком порядку, спокою, суспільної злагоди і єдності».