ПРО НОВІТНЮ
ЗБРОЮ ДОВЕДЕТЬСЯ ЛИШЕ МРІЯТИ...
Боєздатність будь-якої армії залежить від багатьох чинників, зокрема від стану озброєння та військової техніки. На жаль, за роки незалежності з боку держави цьому питанню приділялося недостатньо уваги. Через хронічне недофінансування бюджетних програм «Закупівля і модернізація озброєння та військової техніки для Збройних сил України» та «Прикладні дослідження у сфері військової оборони держави» на критичній межі боєздатності опинилися практично всі основні типи озброєння та військової техніки, особливо високотехнологічної.
Схоже, сподіватися, що ситуація найближчим часом зміниться на краще, не варто. Про це красномовно свідчать цьогорічні показники видатків державного бюджету на потреби оборони — 0,85% від ВВП.
Як це позначилося на функціонуванні департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України?
Із цього запитання і розпочалася наша бесіда з директором департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки МО України Володимиром Греком.
— Насамперед виникли додаткові труднощі з виконанням зобов'язань за раніше укладеними з вітчизняними промисловими підприємствами договорами про дослідно-конструкторські роботи зі створення нових зразків озброєння та модернізації наявних. Адже департамент має узгодити зобов'язання відповідно до видатків держбюджету, що, власне, і зроблено. Проте це автоматично призвело до збільшення термінів виконання дослідно-конструкторських робіт. Це — з одного боку, а з другого — підприємства через брак розміщених замовлень вимушено простоюють.
— Володимире Григоровичу, тож у якому обсязі цьогорічні видатки з держбюджету задовольняють потреби департаменту?
— Відверто кажучи, взагалі не задовольняють. Судіть самі. Бюджетний запит на закупівлю та розробку озброєння був поданий в розмірі 3155 мільйонів гривень. Ці кошти, за нашими розрахунками, мали частково забезпечити потреби вітчизняного війська та розвиток державного сектора економіки. Майже 855 млн грн планувалося спрямувати на прикладні дослідження, решта — на закупівлю і модернізацію озброєння та військової техніки. Однак на закупівлю і модернізацію озброєння та військової техніки отримали лише 125 млн грн за загальним фондом, майже 1100 млн грн — за спеціальним та 241 млн грн — за стабілізаційним.
Тим часом ситуація із прикладними дослідженнями видається набагато гіршою, за загальним фондом передбачено лише 39 млн грн, за спеціальним — 202 млн грн та стабілізаційним — 686 млн грн. Тобто на такі важливі програми реальний фінансовий ресурс загалом становить лише 164 млн грн, а левову частку грошей міністерству запропоновано заробити самотужки. Проте динаміка наповнення спецфонду в попередні роки свідчить, що сподіватися на ці кошти — практично марна справа.
Щодо щомісячного розпису цих мізерних видатків, то картина така: у першому кварталі мало надійти лише 3,6%, у другому — 10,9%, у третьому — 13,2%, решта, 72,3%, припадає на четвертий квартал. За таких умов ми, звісно, не встигнемо кошти освоїти.
— Виникає запитання, як департаменту за такого фінансування виконувати державне оборонне замовлення та будувати свою роботу з підприємствами вітчизняного ОПК?
— Так, це значно ускладнює завдання. Підприємства виконують контракти, розраховані на 5–7 років, отже, потребують системного та планового фінансування. Однак 39 млн грн, наданих на розробку, не вистачить навіть на те, аби повністю завершити хоча б один з 50 проектів.
Крім того, уряд ухвалює постанову «Про заборону авансування робіт», що не дає змоги здійснювати передоплату. Звідки ж підприємствам взяти величезні кошти на виготовлення танків, літаків або кораблів? Відповідь проста — тільки від держави. Щоправда, перші гроші від уряду надійшли наприкінці квітня, причому цільовим призначенням на ДП МО України «Завод ім. В. Малишева» за виконання контракту з виробництва модернізованих танків Т-64БМ «Булат». Проте вести мову про початок виконання державного оборонного замовлення в повному обсязі було б передчасно. Адже такі масштабні проекти, як створення корабля класу «корвет», модернізація гелікоптера Мі-24, завершення державних випробувань літака Ан-70, створення ракетного комплексу, не фінансуються, і поки що — жодних перспектив.
Не можна й вести серйозну розмову про розвиток будь-якої галузі промисловості України, особливо такої важливої її складової, як оборонно-промисловий комплекс, без системної планової роботи. Власне, на це потрібно не такі вже й багато грошей — 2–3 мільярди гривень.
При цьому хотів би зауважити, що вітчизняні промислові підприємства не перестають працювати над створенням нових зразків озброєння, незважаючи на складну ситуацію. Маю на увазі, що там виконують роботи, які не потребують значних фінансових витрат,— розробку проектної документації тощо. Особливо хочу подякувати ДП «Державне київське конструкторське бюро «Промінь», яке очолює Олег Коростельов, насамперед за системність у роботі. Завдяки цьому нами взято на озброєння та розпочато серійну закупівлю високоточних протитанкових керованих ракет «Комбат» та «Стугна». Крім того, досить близьким до державних випробувань є етап виготовлення протитанкового ракетного комплекса для БТР і БМП «Бар'єр», а також ракетного озброєння для бойового гелікоптера Мі-24.
Добрим словом хочу згадати й виробниче об'єднання «Іскра», яке змогло налагодити випуск суперсучасної радіолокаційної станції «Пелікан», а одеське підприємство «Телекардприлад» — сучасних засобів зв'язку.