ЗАКОН СВОБОДИ
Автори проектів нової Конституції України зазвичай залишають незмінним другий її розділ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Дехто навіть стверджує, що він є мало не ідеальним. Однак він теж потребує суттєвих коректив, оскільки викладені в ньому норми не завжди узгоджуються з визнаними в нашій країні міжнародно-правовими документами.
КОНСТИТУЦІЯ
МАЄ ВІДЗНАЧАТИСЯ «ВНУТРІШНЬОЮ ЧЕСНІСТЮ», ПЕРЕКОНАНІ ПРАВОЗАХИСНИКИ
Кабмін не продасть останній лімузин... Більшість соціальних, економічних і культурних прав у тому вигляді, як вони сформульовані в Основному законі, неможливо захисти в суді. Навіть саме право на справедливий суд розпорошене в кількох статтях Конституції. Деякі права передбачені тільки для громадян України. Якщо наша держава таки стане повноправним членом Євросоюзу, де майже третину населення становлять іноземці, то як же бути з дотриманням їхніх прав? До слова, на території євроспільноти саме іноземці частіше звертаються по захист прав, тому що вони чогось не розуміють з огляду на традиції батьківщини чи через мовні проблеми. Формулювання прав і свобод у вітчизняній Конституції не цілком узгоджується з «Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод», ухваленою 1950 року — попри задекларовані на найвищому рівні євроінтеграційні наміри України.
Харківська правозахисна група презентувала суттєво оновлений варіант конституційного закріплення всього комплексу прав людини. Експерт ХПГ Всеволод Речицький прокоментував запропоновані новели та пояснив, чим зумовлена їхня поява.
Внесено корективи до третьої статті чинного Основного закону, яка найвищою цінністю проголошує життя і здоров’я людини. Однак саме на цих речах у нас економлять, а це підриває довіру до Конституції. Крім того, цю статтю неможливо застосувати безпосередньо, хоча всі конституційні норми є нормами прямої дії. Не зможе функціонувати при такій нормі армія, пожежна служба. Очевидно, що Кабінет Міністрів не продасть останній лімузин, щоб вилікувати дитину, операція якої коштує 100—120 тисяч доларів. Але згадана норма зобов’язує саме до цього! Вона прекрасна, але абсолютно нереалістична.
Положення про те, що фізичне життя є найвищою цінністю, свого часу критикував Гегель. Він зазначав, що так можуть проголошувати лише «напівісторичні» або «неісторичні» народи, які продають свободу, аби зберегтися фізично. Вони приречені на рабство і завжди пастимуть задніх. Таку ж думку висловлював американський філософ Фукуяма.
Зазнала змін стаття стосовно заборони смертної кари. Не можна засуджувати на смерть і карати навіть під час війни і надзвичайного стану. Серед інших новел — заборона колективної висилки чужоземців, адже кількість іноземних громадян, які на законних підставах перебувають на території України, неухильно зростає.
У державах,
де заборонено повстання, сталося 700 переворотів Закріплено право на повстання. Воно зафіксовано в конституціях багатьох країн світу. Зокрема, ст. 20 конституції Німеччини передбачено право громадян вчиняти опір будь-кому, хто зазіхає на демократичний лад, якщо інших засобів застосувати не можна. Те саме зафіксовано в конституції Чехії. Конституція Словаччини проголошує: якщо діяльність конституційних органів або застосування правових норм стане неможливим, кожен громадянин має право чинити опір усім, хто наважиться посягнути на права людини. Аналогічне право закріплене в конституціях Литви та Естонії.
Дослідники вказують, що протягом минулого століття в тих країнах, де була жорстка заборона на повстання, сталося майже 700 переворотів. А ті країни, де таке право передбачене, є найстабільнішими, адже держава докладає зусиль, аби повстання не сталося.
У проекті особливого значення надано свободі слова як фундаментальній цінності. Цензури не повинно бути взагалі.
Закріплено принцип, що утвердився в Євросоюзі, стосовно вільного руху осіб, товарів, послуг, капіталу.
Зникло положення про особливий статус російської мови, адже автори не бачать жодних підстав виокремлювати її з-поміж решти мов нацменшин.
Соціально-економічні права подані на основі положень відповідного міжнародного пакту, ухваленого 1966 року. Такий підхід дасть змогу зробити зміст Основного закону реалістичним. Ці права виписано як перспективні напрями діяльності держави, перш за все як гарантії для тих, кому не пощастило в житті. А тому, хто потерпає з власної вини, соціальна допомога не потрібна, інакше яка в тому є логіка? Крім того, всі соціально-економічні права мають реалізуватися в межах можливостей держави, її ресурсів.
Запропоновано нове дуже важливе право — на доступ до офіційної інформації (тієї, що належить центральним органам влади та місцевого самоврядування). У нас є закон про інформацію, але він слабенький, а відповідного права в чинній Конституції немає.
Оновлено формулювання про право на страйк. Він може бути засобом захисту й економічних, і політичних інтересів. Якби це було заборонено або викладено так, як у чинному Основному законі, то було б нечесно щодо людей, бо дуже часто страйк є єдиним способом привернути до себе увагу. Цю норму також викладено відповідно до «Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права».
У модельному проекті змінено деякі формулювання. Скажімо, в тексті чинної Конституції зазначено: не виконуються явно злочинні накази. А просто злочинні? Невже їх треба виконувати? Інший приклад: Основним законом заборонено будь-яке насильство над дитиною. Але навіть найкращі батьки вчиняють насильство: забирають її з пісочниці, не дають морозива. Від такого юридичного буквалізму слід позбавлятися.
Зазнало змін і право на освіту — теж через намагання досягти більшої реалістичності. Повна середня освіта в державних і комунальних навчальних закладах залишається безплатною, але перестає бути обов’язковою. Не всі люди народжуються з достатніми розумовими здібностями, щоб засвоїти програму повної середньої школи. Є люди, які за своїм інтелектуальним рівнем не можуть рухатися вище від п’ятого класу. Отож освіта не може бути примусовою.
Окремо виписано норму щодо інформації про публічних осіб. Ніякої приватності не повинно бути в людей, наділених правом натискати, приміром, кнопку на «ядерній валізі».
На думку авторів, у новій Конституції не повинен міститися обов’язок шанувати державні символи. Уряди й держави можуть помилятися — про це свідчить історія минулого сторіччя. Тому в підтексті такого обов’язку є тоталітарний компонент.
Блокувати будь-яке
рішення МВС Аналіз десятирічної діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини свідчить, що закон про нього потребує змін. У запропонованому проекті його роль посилено. Омбудсман може утворювати в регіонах свої представництва, мати заступників. Йому надана можливість блокувати не довше, як на 48 годин, будь-яке рішення МВС (це міністерство найчастіше зазнає спокуси порушити права людини), зокрема й розпорядження міністра. Має бути посилена відповідальність за невиконання рішень Уповноваженого.
Стаття про право на свободу, безпеку та особисту недоторканність доповнена положенням про те, що кожен, хто був заарештований або затриманий, має одержати «Картку гарантій прав особи, чия свобода обмежується». Нехтування цим правилом є підставою для зняття будь-яких звинувачень проти такої особи. Це вважається фундаментальним процесуальним порушенням. Заборонено також вчиняти в нічний час обшук у помешканні особи, приватному службовому офісі, творчій майстерні.
Крім парламентського, потрібен також позапарламентський контроль за дотриманням прав людини. Для цього в запропонованому проекті викладено новий розділ — «Громадянське суспільство». Автори називають його профілактичним механізмом, який допоможе суспільству вберегтися від рецидиву хвороби тоталітаризму. Цей розділ є необхідним для народу, котрий упродовж десятиріч жив в умовах диктатури.