Експерти МВФ передбачають, що нинішня глобальна рецесія буде тривалою та складною. Цьогоріч світова економіка вперше від часів Другої світової війни скоротиться на 1,3%. Їхній аналіз різко контрастує з прогнозами деяких високопосадовців. Приміром, нещодавно президент США Барак Обама відзначив перші обнадійливі ознаки в американській економіці. Аналітики МВФ висловлюються скептично, і кажуть, що відновлення економіки буде повільним. Це спричинено поєднанням фінансової кризи, яка виникла у США, та одночасним сповільненням провідних економік світу. Рецесії, ґрунтовані на фінансовій кризі, важко долати, бо вони супроводжуються слабким попитом на товари й послуги.
А ось у Європейському Центробанку вважають, що світова фінансова криза сповільнюється, і вже у 2010 році глобальна економіка знайде правильний курс. Як один із антикризових заходів банк пропонує додаткове зниження облікової ставки.
На жаль, Україна опинилась серед держав, які найбільше потерпають від кризи. Відомий експерт Олександр Пасхавер вважає, що лише внутрішні проблеми не могли зумовити різке падіння вітчизняного ВВП, причини — зовнішні. Реакція нашої влади на кризу була неадекватною. Українська економіка недореформована, а власники неефективні й не мають досвіду роботи в кризових умовах. Плюс чвари між владними структурами. Перші особи держави не тільки сваряться, а й не поважають інститутів влади. Негатив у економіку принесла політика, вона грає більшу роль, ніж їй належить.
У Британії назвали дві причини рецесії — практичну (брак кредитів) і брак довіри. Вітчизняні банкіри не хочуть кредитувати підприємства і людей, бо не можуть розрахувати ризики. Люди не хочуть купувати, бо не впевнені у майбутньому. Підприємці не хочуть інвестувати, бо не знають, яким буде попит на їхню продукцію. Наша економіка молода, тому не дивно, що вона гірше почувається в умовах кризи.
Експерт вважає, що наприкінці 2009-го ми побачимо «дно» кризи. Це — типова криза перевиробництва і протікає за її законами. Реформи в Україні не реалізуються, а просочуються через суттєвий супротив і тоді, коли без них вже неможливо жити. Головну причину цього Олександр Пасхавер бачить у корупції. Помаранчева революція не викорінила це явище, а змінила його характер. Проблема корупції — не проблема влади, а суспільства, адже уряди змінюються, а ганебне явище залишається. Раніше корупція була вертикальною, нині стала поліцентричною, дорожчою, до того ж знизилась керованість державою. Політична конкуренція на тлі корупції призвела не до поліпшення важливих рішень, а до їхньої відсутності.
Скромні тенденції
до одужання
Заступник директора Інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло закликає не драматизувати ситуацію у світі й в Україні. А представників влади бути виваженими у своїх висловлюваннях (некоректні «нападки» на НБУ погіршили ставлення до комерційних банків, призвели до відпливу депозитів) і прислухатись до порад науковців. Вітчизняна економіка впродовж восьми років зростала високими темпами. Науковці попереджали, що така модель не є сталою і має обірватись, але влада не відреагувала на ці висновки.
Певна провина у розкручуванні кризи є і у Нацбанку. Він міг, але не вжив заходів для її попередження. Не обмежив валютного кредитування комерційними банками, як і приплив короткострокових іноземних запозичень і довгострокових позик населенню. Не контролював використання банками коштів рефінансування, які не трансформувались у кредитні позики реальному сектору економіки, а опинились на валютному ринку. Процес рефінансування має бути виваженим і не для широкого загалу.
Експерт вважає, що Україні не потрібна така велика кількість банків (нині їх зареєстровано 250), має відбутись укрупнення фінустанов, «вимивання» кишенькових. Нині окреслилась позитивна тенденція зі стабілізацією гривні — курсу 5,5 вже не буде, а 7,7 — ймовірний варіант. Проте позитивні тенденції можуть перетворитись на негативні, якщо не зможемо ними скористатись. Один із найбільших ризиків — нестабільність банківської системи, на тлі недіючої економіки стабілізувати її вкрай важко. Але вже є перші паростки економічного відродження. Аби закріпити їх, антикризова програма уряду має бути дієвою, зрозумілою людям. Що стосується другого траншу МВФ, то, на думку експерта, особливої потреби в ньому немає. Перший не врятував економіку, не врятує і другий. Це технічна процедура, що дає змогу підвищити платоспроможність держави і підприємств.
Незабаром, переконаний Ярослав Жаліло, ситуація в українській економіці поліпшиться, зростуть доходи людей, більше буде робочих місць, зміцніє гривня, нормалізуються державні фінансові видатки. Тож треба мислити не фатально, а конструктивно, не поширювати панічних настроїв.
Глава уряду Юлія Тимошенко визнала, що у першому кварталі відбулось падіння вітчизняного виробництва. Водночас вона твердить, що в економіці почали з'являтись скромні тенденції до одужання. У березні промислове виробництво на 8% перевищило лютневі показники, жодна галузь не дала спаду, всі звітують про помірковане зростання, а за деякими видами продукції воно досягло 50–60%, запевняє прем'єр. Щоправда, не уточнює, де саме. Підтверджують зростання і у Держкомстаті, але пояснюють тим, що у лютому традиційно менше робочих днів, ніж у березні. Хоча в економіці окреслились скромні тенденції до одужання, але до стабілізації далекувато, зазначає Юлія Тимошенко. Удар глобальної фінансової кризи надто сильний і підніматись доведеться не один рік.
Україна йде у руслі світових тенденцій, запевняють експерти. У США у торішньому четвертому кварталі ВВП упав на 6,3% і продовжував зменшуватись у січні-лютому. У світі інфляція поступово знижується, в Україні теж (у січні — 2,9%, лютому — 1,5, березні — 1,4%). Це вище, ніж у державах ЄС, але ця різниця є традиційною. На жаль, зростає у нашій країні й безробіття, офіційно людей, котрі втратили роботу, майже 1 млн. Проте в Японії таких 27 млн при населенні 127 млн. Безперечно, у нас число безробітних суттєвіше за офіційні цифри, та навіть опозиція говорить про 1,5 млн, а не про 5–10 млн. Тішить й те, що у березні кількість тих, хто перебував у вимушених відпустках, дещо скоротилась. Поменшали й зарплатні борги порівняно з жовтнем-листопадом, коли почалась економічна криза.
Урівноважився і торговельний баланс. Торік мали мінус у 18 млрд дол., зараз менше, у січні експорт навіть перевищив імпорт (не так багато імпортувалось газу). Виникли позитивні тенденції й у банківській системі. Якщо від торішнього жовтня банкам довелось віддати вкладникам майже 100 млрд грн (рефінансування становило понад 70 млрд грн), то у березні відплив вкладів населення з фінустанов скоротився майже на 300 млн грн. А у квітні наші громадяни почали навіть повертати до них гроші, деякі банки відновили кредитування.
Проте до виходу з кризи ще далеко. Якщо пожвавлення економіки супроводжуватиметься збільшенням імпорту, то вартість гривні знову впаде, а стабільність банківської системи перебуватиме під загрозою. Спинити повільне зростання економіки може поступове накопичення негативних тенденцій, насамперед зростання безробіття, скорочення доходів населення, а також висока інфляція.
Не варто сподіватись на швидке відновлення економіки за рахунок іноземних капіталів. Закордонні інвестори, які вкладають гроші в Україну, дуже ризикують. Їхні побоювання пов'язані не тільки зі станом нашої економіки, а й з політичною нестабільністю, яка, ймовірно, зростатиме з наближенням президентських виборів.
Програма є
Для виходу з кризи не завадило б мати урядову антикризову програму. Опонентам із Партії регіонів, яких останнім часом турбує її наявність, глава уряду заявила, що питання, чи є в Україні така програма, можуть ставити тільки непоінформовані люди. Оскільки Меморандум про економічну та фінансову політику, який розробила Україна разом зі світовими експертами, представниками МВФ, і є тією потужною антикризовою програмою. Юлія Тимошенко зазначила, що в нинішніх умовах, коли економічна ситуація змінюється вкрай швидко, антикризова програма має коригуватись. Вона наголосила, що недавно МВФ і Україна переглянули програму співпраці й відкоригували антикризові дії українського уряду. В результаті отримали ефективний інструмент для поліпшення економічної та фінансової ситуації. Так що про грудневий варіант антикризової урядової програми можна забути.
Тези оновленого варіанта варто шукати в Меморандумі про співпрацю з МВФ. Основні зміни в Меморандумі, що був підписаний торік, експерти побачили у збільшенні дефіциту держбюджету до 4% ВВП; ще в одному підтвердженні переходу до гнучкішого курсоутворення; переході до таргетування інфляції (регулювання приросту грошової маси в обігу); у змінах структури управління Нацбанку; певних заходах щодо відновлення фінансової стабільності та довіри до банківської системи (правда, вони не виписані детально).
У Кабміні сподіваються, що відновити вітчизняну економіку допоможе чергова позика МВФ. Уряд мав надію вмовити фонд об'єднати два транші кредиту і отримати понад 4 млрд дол. Та після напружених переговорів місія МВФ розщедрилась на 2 млрд 800 млн дол. Вимоги фонду жорсткі — приборкати інфляцію, збалансувати держбюджет, подбати про Пенсійний фонд і «Нафтогаз». Кабінет Міністрів об'єднав їх у антикризовий пакет законопроектів і відправив до парламенту. Той спромігся ухвалити лише два законопроекти — про підняття акцизів на горілку й тютюн. Потім були дві спроби внести решту хоча б до порядку денного. Та знову невдача — «за» проголосували 208 депутатів.
Представники «НУ-НС», які орієнтуються на главу держави, не голосували. Але пояснили: не для того, аби накапостити уряду, а тому, що усі їхні поправки коаліція проігнорувала. Приміром, Кабмін хоче залатати «дірявий» бюджет «Нафтогазу» бюджетними коштами, а щоб підтримати Пенсійний фонд, узяти гроші у підприємців. У Мінпраці кажуть, що нині платники єдиного фіксованого податку платять до ПФ від 6 до 84 грн. Це несправедливо щодо лікарів, учителів, шахтарів та інших трударів. Підвищення розміру пенсійного внеску до 208 грн дасть змогу додатково залучити до Пенсійного фонду понад 2 млрд грн.
Гроші будуть
Відсутність парламентських рішень уряд компенсував, як відомо, ухваленням власних рішень. Прем'єр у екстреному порядку провела через Кабмін провальні в парламенті рішення у присутності делегатів МВФ, оскільки напередодні глава держави висловлювався за ухвалення непопулярних рішень, яких вимагав Фонд. Як не дивно, вони задовольнили усіх. Президент, хоча і пообіцяв відіслати кабмінівські постанови на експертизу, але загалом із ними погодився, як і місія МВФ, котра вирішила рекомендувати своєму керівництву виділити Україні 2,8 млрд дол. Це половина суми від двох наступних траншів, які Київ мав отримати ще у лютому та вже у травні.
Юлія Тимошенко не приховує, що 1,4 млрд дол. одразу піде на латання дірок у держбюджеті. У місії МВФ підтвердили, що використання коштів Фонду можливе для поліпшення держбюджету у разі досягнення відповідних домовленостей. А ще гроші від МВФ можуть посприяти відновленню довіри до банківської системи та кредитуванню реального сектора економіки. Тим більше, що рішення про рекапіталізацію перших семи українських банків урядом і НБУ під патронатом глави держави та МВФ нарешті ухвалено.
Грошей вистачить на два місяці, кажуть аналітики. Потім в уряді сподіватимуться на черговий транш від МВФ. Хоча й такий термін теж чималий — може криза відступить, а може економіка запрацює, а може розпочнуться чергові вибори. Депутати до них готуються повним ходом, не переймаючись антикризовими законами. Наші громадяни тепер точно знають, що кредити не варто брати. Адже виживати доведеться самотужки, бо влада займається іншими проблемами.
Дехто вважає, що отримання грошей від МВФ не те що половина, а вся справа. Тим більше, що комусь іншому доведеться про їхнє використання звітувати і гроші повертати. Це є досить таки ймовірним з огляду на те, як в Україні змінюються уряди. Але дехто переконаний, що одержання грошей — тільки початок справи. Приміром, голова Держкомітету регуляторної політики і підприємництва Олександра Кужель закликала урядову опозицію контролювати використання владою кредиту МВФ, нагадавши, що в усіх країнах світу функцією опозиції є не тільки критика влади, а й контроль за її діями.
Експерти кажуть, що МВФ зацікавлений у тому, щоб дати Україні черговий кредит, адже гроші підуть на погашення корпоративних боргів, тобто боргів приватних підприємств і банків перед іноземними кредиторами. МВФ зацікавлений, аби наші підприємства не оголошували дефолтів, бо це може спричинити аналогічні дефолти в інших країнах і втечу інвесторів передовсім із пострадянських країн й держав Центрально-Східної Європи. З іншого боку, МВФ не може роздавати кредити направо й наліво, оскільки це погіршить якість виконання його умов. Не виключають аналітики й того, що незабаром фонд вимагатиме законодавчих рішень для продовження співпраці. Адже постанови Кабміну замість ухвалення Верховою Радою законів щодо Пенсійного фонду і «Нафтогазу» є підзаконними актами. Уряд є виконавчою владою і не може таким чином скеровувати вливання до бюджету. Тож, можливо, що ті екстрені постанови визнають незаконними, і уряд не зможе їх виконувати.
Декому в Україні після візиту місії МВФ веселіше жити не стане. Скажімо, підприємцям, котрі віддаватимуть Пенсійному фонду набагато більше. Великим споживачам газу та електроенергії — для них теж ціни посуттєвішають. Виробникам алкогольної продукції, які зароблятимуть менше, та споживачам їхньої недешевої продукції. А, може, вони питимуть менше?