Український уряд висловив готовність цьогоріч підписати поглиблену Угоду про запровадження зони вільної торгівлі (ЗВТ) із Євросоюзом. Та чи готова Україна негайно відкрити кордони для європейських виробників? Технічна й технологічна база нашої економіки поступається західним сусідам. Якщо зону вільної торгівлі запровадять одномоментно, тобто скасування мит і різних обмежень відбудеться водночас з боку ЄС і України, то більшість вітчизняних виробників не витримають конкуренції.
Європейський ринок — це нові можливості для українських експортерів. Проте нині за кордон ми здатні продавати здебільшого сировину та продукцію з низьким ступенем переробки. А для деяких секторів нашої економіки вільна торгівля з ЄС може стати згубною.
Тож підхід до угоди має бути зваженим і поспіх тут недоречний. До того ж національний бізнес стурбований браком інформації щодо умов майбутньої ЗВТ. Переговори з Євросоюзом тривають з березня 2007 року, але українські переговорники перед жодним із раундів не консультувалися з представниками бізнесу та громадськості. Не розголошують і результати попередніх домовленостей, які вважають таємницею міжнародних переговорів. Інформаційна функція уряду зводиться до зустрічей з представниками професійних і бізнесових груп після чергового раунду переговорів. Їхня непрозорість та відсутність повноцінних консультацій турбує вітчизняних товаровиробників.
Прозорі й детальні консультації з громадськістю — традиційна практика європейської дипломатії. Україні варто взяти її до уваги, аби максимально врахувати і захистити національні інтереси. Щоб привернути увагу уряду до потреб українського бізнесу, Конфедерація роботодавців України оприлюднила власні погляди щодо майбутньої угоди, розповідає її виконавчий віце-президент Олексій Мірошниченко. Торік у Брюсселі був підписаний позиційний документ із керівниками асоціації BUSINESSEUROPE. Її учасники консультують делегатів ЄС щодо захисту інтересів європейського бізнесу в переговорах щодо ЗВТ. Спільну заяву довели до відома уряду України та Єврокомісії. Тож представників українських бізнес-асоціацій почали залучати до обговорення проблем ЗВТ.
Зокрема, Мінекономіки запропонувало підприємцям анкету щодо деяких аспектів майбутньої угоди, а також висловити пропозиції стосовно мит, тарифів і термінів перехідного періоду для різних галузей. Утім, результатів опитування посадовці не розголошують. Тому підприємці не знають, чи взяла до уваги їхні пропозиції українська делегація.
Територія
оптимальних умов
Нагадаємо, що зона вільної торгівлі — це тип міжнародної інтеграції, за якої її учасники скасовують митні ставки, податки та збори, мінімізують кількісні й нетарифні обмеження, створюючи оптимальні умови для взаємовигідної торгівлі. При цьому країни-учасниці зберігають право на самостійне та незалежне визначення режиму торгівлі з «третіми» країнами. Між учасниками зберігаються митні кордони і пости, які контролюють походження товарів, що перетинають державні кордони. Прикладами ЗВТ є НАФТА, АСЕАН і МЕРКОСУР, а також зони вільної торгівлі між ЄС та країнами Середземномор'я, Чилі, Мексикою.
Наразі Україна веде переговори щодо угоди про створення поглибленої ЗВТ з Євросоюзом. У них українську сторону представляють Міністерство зовнішніх справ, Мінекономіки та Держдепартамент з питань адаптації законодавства. Поглиблена ЗВТ передбачає не тільки скасування митних тарифів на торгівлю товарами, а й лібералізацію торгівлі послугами та приведення регуляторного середовища України у відповідність до європейського. Такі двосторонні відносини виходять за межі існуючих домовленостей між ЄС і країнами, що не є кандидатами на членство (наприклад, Чилі або країни Середземномор'я).
Експерти запевняють, що, увійшовши у ЗВТ, Україна отримає доступ до європейського ринку (459 млн споживачів); діятимуть однакові тарифи та правила торгівлі, європейські стандарти і «правила гри» для українських компаній в ЄС; відбудеться перехід від обов'язкових до добровільних стандартів; взаємне визнання результатів сертифікації. Серед плюсів і вищий рівень захисту інтелектуальної власності; чіткі правила щодо державних закупівель, конкуренції й державної допомоги; запровадження «безпаперових» митних процедур; тісна співпраця митних органів України та ЄС, спільна боротьба проти корупції.
Сім разів відміряй
Переговори щодо скасування митних тарифів між Україною та ЄС ґрунтуватимуться на домовленостях у межах СОТ. Але під час підготовки угоди про створення ЗВТ, наголошують у Конфедерації, слід ураховувати, що наша держава не готова до негайної лібералізації ринків для товарів із ЄС. Деякі уразливі сектори (приміром, аграрний) можуть не входити до ЗВТ, водночас ринки промислових товарів можна відкривати поетапно й в асиметричному порядку.
Помилково вважати, що після укладення угоди про ЗВТ українська продукція зможе легко потрапити на європейський ринок. Однією з ключових проблем, яка ускладнить цей процес, є її низька якість, що частково пов'язується з невідповідністю норм технічного регулювання в Україні та ЄС. Через подальше спрощення процедури експорту від українських виробників вимагається підвищення якості продукції, гармонізація вітчизняної законодавчої бази зі стандартами ЄС, які регулюються директивами Єврокомісії.
У Конфедерації роботодавців вважають, що в умовах інтеграції до світового ринку державним органам влади варто терміново розробити заходи для підвищення ефективності функціонування внутрішнього ринку, збільшення частки конкурентоспроможної вітчизняної продукції на ньому, вдосконалення механізму його регулювання відповідно до ухваленої Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку до 2012 року.
Часу на адаптацію до нових стандартів у національного бізнесу не так багато. Передбачається, що від моменту набрання чинності угоди з ЄС до повноцінного функціонування ЗВТ мине щонайбільше десять років. Доти в деяких галузях економіки, що є найчутливішими до умов роботи на ринках СОТ і ЄС, діятимуть перехідні положення, спрямовані на захист вітчизняного капіталу.
Найкращим сценарієм для українських виробників, вважають у Конфедерації, могло б стати асиметричне обнуління ставок: ЄС знизить ввізне мито відразу після набрання угодою чинності, а Україна — впродовж перехідного періоду, тривалість якого залежатиме від конкурентоспроможності національної продукції. Імпортні тарифи теж мають зменшитись поступово, з максимально можливим перехідним періодом для деяких особливо чутливих груп товарів. Виробники мусять використати перехідний період для переоснащення виробництва та підготовки до посиленої конкуренції з європейськими товарами на внутрішньому ринку.
Додаткового вивчення потребує й питання співвідношення взаємних зобов'язань між Україною та 11 державами СНД (у тому числі з основним торговельним партнером— Росією), що ратифікували Угоду про створення зони вільної торгівлі у 1994 році, а також між Україною, Росією, Білоруссю, Казахстаном у контексті створення Єдиного економічного простору (ЄЕП).
Недооцінка тих домовленостей може призвести до того, що після підписання Угоди про ЗВТ із ЄС виникнуть юридичні колізії щодо правил визначення держави походження товару. Крім того, в межах ЄЕП потрібна уніфікація законодавства України до правових норм інших членів ЄЕП. Аналогічну процедуру передбачено і в межах Угоди про ЗВТ із ЄС. Зрештою Україна буде пов'язана продубльованими зобов'язаннями з різними міжнародними суб'єктами.
У результаті таких прорахунків можуть погіршитися відносини з партнерами по СНД, виникнути підстави для міжнародних судових процесів. Тому слід всебічно вивчити питання співвідношення правового регулювання економічних зон і режимів з усіма партнерами України перед підписанням угоди з ЄС.
Готовність підкачала
Деякі сектори вітчизняної економіки є майже неконкурентоспроможними з європейськими, і можуть лише програти від підписання угоди про ЗВТ. Наслідком лібералізації аграрного сектора та харчової промисловості, застерігають у Конфедерації, буде спрощення доступу іноземців на внутрішній ринок. Крім того, після завершення адаптаційного періоду набуття членства в СОТ вітчизняну економіку очікують нові виклики: послаблення механізмів нетарифного захисту або відмова від таких обмежень (санітарних чи ветеринарних); неможливість створювати програми підтримки національного виробництва.
Тому інтереси та проблеми таких галузей переговорникам слід вважати пріоритетними. Угода про ЗВТ має сприяти залученню європейських інвестицій, технологій і сільськогосподарської техніки, запровадженню програм навчання наших сільгоспвиробників, розвитку сільських регіонів.
Для вугільної галузі, яка дотується з держбюджету, вступ України до СОТ і укладення Угоди про ЗТВ теж є небезпечними, вважають у Конфедерації. Адже правила СОТ і ЄС передбачають суттєве обмеження субсидіювання промислових підприємств, бо це негативно впливає на міжнародну торгівлю і конкуренцію. Тож вугільні підприємства, які отримують дотації з державної скарбниці, мають так налагодити виробництво, аби безболісно пережити вимушену відмову від дотацій.
Суттєвою перешкодою торгівлі між Україною та ЄС є нетарифні бар'єри. Як наголошують в Конфедерації, важливо ефективно врегулювати їх в угоді, проаналізувати експортні обмеження, податки та інші субсидії й ухвалити рішення, що сприятимуть розвитку ринкових відносин. Як пріоритетні мають розглядатися і бар'єри, що стосуються митного та іншого регулювання обігу товарів і стандартів. До угоди треба внести процедуру моніторингу регуляторної діяльності для запобігання черговим нетарифним бар'єрам. А в разі потреби їхнього запровадження мають дотримуватися правила та процедури ЄС і СОТ.
Крім митних тарифів, основними бар'єрами для торгівлі українськими товарами на ринках Євросоюзу є невідповідність стандартів продукції, відмінність митної системи і процедур оцінювання відповідності промислової продукції, преференційні правила походження товарів, які застосовує ЄС.
У межах переговорів щодо угоди про ЗВТ Україна може запропонувати низку заходів, спрямованих на подолання нетарифних бар'єрів. Українські стандарти варто поступово узгоджувати з європейськими, митні процедури спрощувати згідно з правилами СОТ, використовуючи європейський досвід.
З огляду на важливість різних послуг, обсяг яких постійно зростає, майбутня угода має забезпечити якнайповнішу лібералізацію фінансових і бізнес-послуг, телекомунікаційних, професійних, транспортних, експрес-доставки.
Інвестиції
не завадять
Ділові кола підтримують широку інвестиційну угоду, що гарантуватиме прозорість (шляхом публікацій всіх елементів інвестиційного режиму), недискримінацію іноземних інвесторів (шляхом застосування регуляторних заходів), національний режим, вільний доступ до ринків і захист інвестицій суб'єктів господарювання членів ЄС і України. Ці ключові принципи варто врахувати в тексті майбутньої угоди, переконані у Конфедерації.
Інструменти, які використовують на ринку інвестицій, мають бути прогресивнішими і відрізнятися від тих, що застосовують у двосторонніх інвестиційних угодах, і стосуватися таких аспектів, як рівність іноземних та національних учасників, відсутність обмежень щодо юридичного статусу суб'єктів господарювання. Важливо, щоб в угоді застосовувався підхід, який би ґрунтувався на фіксованому договірному переліку заздалегідь визначених обмежень.
Інвестиційні положення економічної угоди між Україною та ЄС мають розглядатися як мінімальна платформа, на якій укладатимуть нові угоди, що в жодному разі не буде скасовано і які не конфліктуватимуть з наявними двосторонніми інвестиційними угодами між Україною та членами Євросоюзу. Більше того, члени ЄС і Україна мають домовитися про перегляд чи проведення нових переговорів щодо укладених двосторонніх інвестиційних угод. Вільний рух транскордонних інвестицій має стати основою стратегічного партнерства сторін майбутньої угоди.
Україна та ЄС мають надалі розробляти стратегічні заходи, спрямовані на співпрацю в сфері промислової політики, створення ширшої інвестиційної політики, у тому числі приватизації державних підприємств (телекомунікації, транспорт, енергетика). Особливий акцент варто зробити на захист і чітке визначення прав міноритарних акціонерів. Такі заходи має бути спрямовано на заохочення ефективної конкурентоспроможності підприємств як ЄС, так і України. Ці заходи, вважають у Конфедерації, мають бути основою для заохочення транскордонних інвестицій до ключових високотехнологічних галузей сторін майбутньої угоди.
Правила
рівних можливостей
Безперечно, зміни, які спричинить створення поглибленої ЗВТ, стосуватимуться економічних інтересів багатьох зацікавлених сторін— держави, споживачів, імпортерів, експортерів, виробників. Для них ЗВТ матиме як позитивні, так і негативні наслідки, причому часто сприятлива для одних новація буде гальмівною для інших.
Тож пошук оптимального балансу інтересів — найважливіше завдання, яке треба втілити під час переговорного процесу з ЄС. Проте варто пам'ятати, що попри бажання досягти позитивних зрушень якнайшвидше, темпи переговорного процесу не мають штучно пришвидшуватися за рахунок глибини та якості угоди. Жодні зобов'язання не мають ухвалюватись Україною без адекватного бюджетного та інституційного ресурсного забезпечення. Функціонування ЗВТ потребує законодавчих змін — уряду і парламенту доведеться ухвалити численні зміни до чинних нормативних актів і нові регуляторні положення.
Текст Угоди про створення ЗВТ можна доопрацювати за кілька переговорних раундів. Але для ухвалення і запровадження законів потрібний час і чималі зусилля влади, її бажання співпрацювати з підприємцями та громадськістю.
Якщо позиція уряду і далі формуватиметься без аналізу наслідків і консультацій з представниками бізнесу й громадськості, можна залишити країну з угодою, яка матиме непередбачувані наслідки для економіки, національного бізнесу і споживача, наголошують у Конфедерації.