ТУРЕЧЧИНА ПОВЕРТАЄТЬСЯ
В КОЛО НАЙБЛИЖЧИХ ДРУЗІВ США
Сполучені Штати Америки зробили низку кроків для більшого зближення між Вашингтоном і Анкарою, здобуття підтримки Туреччини для американської політики на Близькому Сході. Після останнього візиту державного секретаря Гілларі Клінтон до Анкари міністр закордонних справ Туреччини Алі Бабакан заявив, що «турецько-американські відносини вступили у нову еру». Наприкінці березня із візитом у Анкарі має намір побувати президент США Барак Обама. Як пише на сторінках журналу «Тайм» турецький публіцист Ченгіз Чандар, досі ніколи американський президент не приїжджав до Туреччини так швидко після обрання на посаду. Пані Клінтон не приховувала, що однією з причин потепління у відносинах є бажання залучити Туреччину до діалогу з Тегераном, із яким Анкара має добрі відносини (наприклад, Туреччина — єдина країна, до якої іранці можуть їздити без візи). Турецькі керівники сигналізували, що готові розпочати зондування можливостей діалогу, і хоча Тегеран заявив, що не потребує посередництва, Анкара не втратила можливостей відіграти важливу роль. «Не видається, щоб Америка потребувала посередника у відносинах з Іраном, але Анкара може бути корисною за спроб розпочати такий діалог»,— заявив експерт Вашингтонського інституту RAND Стівен Ларрабі. Як він зазначає, не йдеться тільки про Іран. «Для США турецька співпраця має ключове значення для мирного процесу на Близькому Сході, у відносинах із Сирією, збереженні миру на Кавказі, а також, що надзвичайно важливо, для збереження безперервності й надійності постачання товарів до Іраку й Афганістану». Через турецьку авіабазу Інджерлік проходить 70% американського вантажопотоку між США і базами в Іраку. Роками Туреччина, світська і прозахідна держава з мусульманським корінням, була близьким союзником Америки у регіоні. Фундамент співпраці — кооперація обох армій. Більшість офіцерів і генералів турецької армії вчились у США. Проте останніми роками на лінії Вашингтон— Анкара повіяло прохолодою. Частково це сталось через американську інтервенцію в Іраку. Іншою причиною «охолодження» стали політичні зміни в Туреччині — прихід до влади поміркованих ісламістів під орудою Реджепа Ердогана. На думку експертів, антиізраїльські жести турецького прем’єра ставлять під знаком питання здатність Анкари до функції посередника між Сирією і Палестиною. Іншою суттєвою причиною погіршення відносин із Америкою був розглянутий конгресом попередньої каденції проект резолюції з визнання геноциду вірмен під час Першої світової війни. Через різкі протести Анкари адміністрації Буша вдалось заблокувати проект, але прихильниками резолюції були як Обама, так і Клінтон. Петро ПЕТРІВ також у паперовій версії читайте:
|