Слідством управління міліції Севастополя до суду передано кримінальну справу проти злочинної групи, котра продавала місцевих дівчат у борделі Туреччини. Вона діяла протягом чотирьох років, аж поки не була знешкоджена під час оперативно-розшукових заходів.
Почалося з того, що 21-річна мешканка Севастополя Валентина організувала власний бізнес. Дівчина досконало володіла турецькою мовою, неодноразово їздила до цієї країни і знала, який попит мають слов’янські красуні. Невдовзі знайшла собі напарників — кількох жінок із хорошим знанням країни і мови, котрі займалися вербуванням кандидаток і оформленням документів для них.
Дівчат для продажу добирали з привабливими зовнішніми даними, але з важким матеріальним становищем, переконували їх у вигідності роботи за кордоном, обіцяючи високі заробітки і пристойні умови роботи. Одним відверто говорили, що вони займатимуться проституцією, іншим пропонували працювати офіціанткою в барі. За два місяці роботи обіцяли не менш ніж дві тисячі доларів. Якщо у дівчини не було закордонного паспорта, його оформляли за свій рахунок — усе одно рабиня відпрацює борг.
Із Севастополя дівчат переправляли до Борисполя чи Донецька на автобусі, звідти літаком до Стамбула. Оплату за проданий живий товар отримували шляхом грошових переказів або через кур’єра.
Під час слідства одна з колишніх полонянок Ірина розповіла, як одного дня до неї в гості прийшла її подруга Катя і запропонувала працювати в Туреччині повією. Так, мовляв, можна заробити непогані гроші — вона й сама працювала там і їй сподобалося.
Опинившись на чужині, Ірина потрапила в повну залежність від сутенера. Зароблені секс-працею гроші їй спочатку не платили — хочеш чи не хочеш, а додому повернешся лише тоді, коли відпрацюєш борг — 1000 доларів на переправлення із Севастополя до Стамбула.
Коли полонянка відмовлялася виходити на панель, її били і примушували працювати. Охоронці стежили, аби дівчата не виходили з квартири. Якщо дівчину викликали до клієнта додому, її відвозив охоронець, відразу забираючи гроші. До рук рабинь гроші практично не потрапляли. Коли закінчилися обумовлені терміни роботи, сутенер перепродав Ірину своєму знайомому до Ізміра за 2000 доларів США.
Через кілька днів господаря борделю затримала поліція, але його бізнес не припинився. Всіх дівчат розібрали знайомі господаря, і вони продовжували працювати хто у кого. А за деякий час син господаря звільнився з місць позбавлення волі, позбирав своїх рабинь знову і продовжив започатковану батьком діяльність.
У дівчини часто були істерики, хотілося поїхати додому, а в один з днів вона вчинила спробу самогубства, порізавши ножем вени на руці. Син господаря злякався і відвіз її в лікарню до знайомого медика. Зневірившись, Ірина вигадала історію і розповіла сутенерові про те, що їй вдалося зателефонувати до сестри в Україну, і тепер її розшукує Інтерпол. Лише тоді її новий пан, аби не вплутуватися в історію, відвіз її в аеропорт Стамбула, придбав квиток до Донецька і відправив туди, звідки з’явилася.
Ірина була лише однією з постраждалих від дій торговців живим товаром. У ході слідства з’ясувалось, що работорговці продали в турецькі борделі семеро севастопольських красунь. Ціна однієї дівчини становила 700 доларів США.
Наразі всім членам злочинної групи пред’явлено звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст. 149 Кримінального кодексу України — «Торгівля людьми за попередньою змовою організованою групою осіб». За це визначено покарання — від 8 до 15 років позбавлення волі.