Ангела Меркель визнала, що належить чітко вказати Путіну: Берлін не вірить і не ставиться поважно до російських пропагандистських месиджів та очікує на конкретні дії Кремля. Натомість Франк-Вальтер Штайнмайєр і Маттіас Платцек вважають, що Росію не можна до чогось змусити. Будь-який тиск, на їхню думку, лише веде до зростання відчуття загрози і жорсткішої позиції Москви. Звідси найкращим рішенням є пошук консенсусу, навіть ціною односторонніх поступок: одним із прикладів таких дій може бути пропозиція проведення зустрічі представників ЄС і Євразійського Союзу з метою відновлення довіри.
18 листопада у Москві керівника німецької дипломатії несподівано прийняв Володимир Путін, а на спільній прес-конференції з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим він, зокрема, сказав, що прийшов час у відносинах між Німеччиною і Росією вийти за межі теми України. На думку Штайнмайєра, у світі існує кілька інших загроз, які обидві країни мають долати спільно.
Різниця у поглядах між Меркель і Штайнмайєром (та частиною СДПН), яка проявилася на саміті G20, віддзеркалює реальний (важливий для Німеччини) поділ, що існує у ФРН щодо проблеми Криму і лише засвідчує те, що думають багато громадян ФРН. Згідно з останнім опитуванням для телебачення ARD, 39% німців виступають за визнання анексії Криму, 48% — проти. У свою чергу, 27% хоче скасування санкцій проти Росії, 19% виступають за розширення, а 43% вважають, що нинішніх достатньо.
Поки що не зовсім зрозуміло, чи виступ Ангели Меркель означає тривалу зміну у тональності ФРН щодо Росії, чи то було тільки попередження. Незважаючи на те, що 26 листопада під час бюджетних дебатів у бундестазі Меркель повторила звинувачення на адресу Росії, враховуючи внутрішню ситуацію в Німеччині, можлива і перемога Штайнмайєра. У всіх коаліційних партіях існують сильні групи впливу, які домагаються пом’якшення, а не загострення позиції щодо Росії.
Вони вважають, зокрема, що Німеччина має борг вдячності щодо Москви за згоду на об’єднання їхньої країни, а санкції — елементом американської боротьби з Росією, в якій Німеччина не повинна брати участі. Наводиться навіть приклад міфічного значення російського ринку, чому заперечують цифри. У 2013 році Російська Федерація опинилася лише на 11 місці (після Польщі) серед торгових партнерів ФРН, а дефіцит у торгівлі становить майже 5,5 мільярда євро на користь Росії.
Наслідком можливої перемоги концепції Штайнмайєра може стати повернення до тактики постійного поновлення пропозицій і односторонніх поступок з боку Заходу, і в результаті — повільне послаблення санкцій і створення альтернативних до існуючих форм співпраці.
Петро ПЕТРІВ