Після рекомендації запровадити санкції, яку Будапешт отримав від Європейського парламенту, власне рішення має прийняти Рада Євросоюзу, у сфері повноважень якої є можливість застосування сьомої статті Лісабонського договору, яка може позбавити Угорщини права голосу в Раді ЄС.
Раніше аналогічна процедура була запущена щодо Польщі. Тому не дивно, що Варшава рішуче виступила на підтримку Будапешта. Польща заявила, що кожна країна має суверенне право робити внутрішні реформи, які вона вважає за потрібне.
Така позиція суперечить ліберально-демократичному консенсусу щодо можливості втручання у внутрішні справи країн, де систематично порушуються демократичні норми. Відкритим поки що є лише питання, як далеко у спробі покарати Угорщину та Польщу може дійти Євросоюз.
Адже спрямовані проти країн-членів санкції ведуть лише до поглиблення розбіжностей між державами ЄС, збільшуючи тим самим недовіру громадян до європейських інституцій.
Навесні 2019 року Євросоюз чекають непрості вибори нового складу депутатів Європейського парламенту. Ліберальним партіям доведеться дати серйозний бій правим і лівим популістам, які намагаються завоювати симпатії дезорієнтованих економічною кризою виборців.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан має улюблений аргумент — посилання на кризу, яким він пояснює тісні економічні та політичні зв’язки з Кремлем. Фактично Угорщина в обхід санкцій інтенсивно розвиває економічне співробітництво з Росією.
Кремль виключив угорських сільськогосподарських виробників із системи санкцій проти європейських аграрних виробників. На території Угорщини «Росатом» будує атомну станцію «Пакш».
Угорщина «відпрацьовує» у політичній сфері, зокрема не цурається тиснути на Україну, запровадивши у структурі уряду посаду спеціального уповноваженого у справах Закарпаття та блокуючи зустрічі України з партнерами по НАТО на вищому рівні.
Результати переговорів Віктора Орбана у Москві засвідчили намір Кремля мобілізувати своїх партнерів в Євросоюзі, аби заблокувати розгляд питання продовження після березня 2019 року режиму санкцій.
Завданням-максимум для Кремля є об’єднання зусиль Угорщини, Італії, можливо Австрії, аби розсварити країни — члени Євросоюзу з цього принципового питання.
Додатковим фактором для консолідації правих популістів може стати обговорення проекту бюджету Євросоюзу на 2019–2021 роки, який популісти називають фінансовим документом в інтересах Німеччини і Франції.
З іншого боку, бюджетні дебати залишають можливості для компромісів, частиною яких можуть бути «поступки» австрійсько-італійсько-угорського «блоку» у питанні пролонгації санкцій в обмін на певні бюджетні преференції.
Це досить імовірно, бо фактично неминуча чергова хвиля «руйнівних економічних санкцій» проти Росії від США може обмежити можливості Кремля залучати нових прихильників в Євросоюзі. Адже навіть приватні китайські банки вимушені дотримуватися режиму санкцій проти Росії, аби не стати самим ізгоями у світовій фінансовій системі.
За цих обставин Віктор Орбан максимально можливий час намагатиметься всидіти на двох стільцях: «доїти» Росію і одночасно не відмовлятися від переговорних можливостей з ЄС.