Новим главою Куби став 58-річний Мігель Діас-Канель, який є першим із 1952 року цивільним главою держави. Політична кар’єра Діас-Канеля пішла вгору в 1991 році в умовах так званого особливого періоду у мирний час. Тоді розпад СРСР, здавалося, поховає соціалістичний експеримент на Кубі, але Фідель Кастро ввів жорсткий режим економії, який зберігався до 2000 року.
За цей час Діас-Канель устиг перейти з провінційного владного рівня на рівень Гавани. До відставки Фіделя Діас-Канель став його політичним «онуком» та зберіг цей статус за Рауля Кастро. Нарешті, у 2013 році Діас-Канель став віце-президентом країни, не пропустивши жодного щабля кар’єрної драбини.
Прогнози щодо очікуваної політики Куби за нового лідера поки що обережні. Експерти солідарні у тому, що, скоріше за все, доки живий Рауль Кастро, різких внутрішньополітичних змін у Гавані не буде. Інша справа, що Діас-Канель фактично має карт-бланш на продовження більш радикальних економічних реформ.
Правда, у керівництві країни навіть за умов економічної кризи спостерігаються розбіжності щодо масштабів запровадження приватної власності і ринкових відносин із ширшим залученням на Кубу іноземних інвестицій. Діас-Канель вважається прихильником запровадження ринкових відносин та політики відкритості.
Утім, щодо відкритості багато очікувати також навряд чи варто. Принаймні Діас-Канель обіцяв молоді більше доступу до вільного обміну інформацією, змін очікують також кубинські дисиденти.
Посольство США в Гавані закликало амністувати політичних в’язнів. Власне позиція нового кубинського лідера з цього питання є ознакою меж його владних повноважень та готовності проводити радикальні реформи.

Андрій МАРТИНОВ