Лідери AfD відчутно відрізнялися за проголошуваними поглядами, що дозволяло партії протягом останнього року пристосувати профіль партії до обставин. Прийняття першої програми партії за більш ніж рік до виборів у бундестаг має служити формуванню іміджу AfD як угруповання з цілісною виборчою пропозицією.
Партії вдалось у прийнятій програмі каталогізувати більшість страхів, турбот, застережень і претензій німецького суспільства. Силою програми є не конкретні пропозиції рішень, а виявлення і формулювання проблем, які — на думку частини виборців — іншими партіями замовчуються в ім’я політичної коректності.
У частині, присвяченій закордонній політиці і безпеці, AfD пропонує відбудову сильної, самостійної позиції ФРН на міжнародній арені. Цьому мають служити, зокрема, постійне членство ФРН у Раді Безпеки ООН, обов’язкова верифікація кожної акції в рамках НАТО на відповідність німецьким інтересам та зміцнення бундесверу.
У програмі підкреслено значення відносин із Росією («безпека в Європі без Росії неможлива»), але в ній не знайшли місця проросійські акценти, які часто проголошуються окремими діячами AfD на виправдання анексії Криму.
AfD категорично відкидає членство Туреччини в ЄС і від згоди з цього питання буде залежати підписання можливої коаліційної угоди. Вона також вимагає передачі більшості нинішніх повноважень Брюсселя державам — членам ЄС.
Якщо ця вимога не буде реалізована, AfD вимагатиме виходу ФРН з Євросоюзу або його розпуску і заснування нової економічної організації. На думку AfD, Німеччина повинна покинути зону євро, а якщо бундестаг цього не зробить, партія буде вимагати проведення референдуму з цього питання.
Найбільшою загрозою для внутрішньої безпеки країни AfD вважає нелегальну імміграцію та іслам, який «не є частиною Німеччини», як говорить Ангела Меркель. Мусульманські організації надалі не повинні отримувати статусу юридичної особи публічного права (який дозволяв би претендувати на фінансування з податків віруючих). Кількість іммігрантів, які використовують систему надання статусу біженця, має бути скорочена, а подання на визнання статусу біженця робитися ще за кордоном Німеччини.
Програма AfD звертається до консервативних цінностей, підкреслюючи значення традиційної моделі родини, одночасно критикуючи політику рівноправності, паритету статей і «погано зрозумілий» фемінізм, а також відмовляється від державного фінансування абортів.
У галузі економіки AfD підтримує ліберальний підхід (наприклад, припинення субвенцій на відновлювальну енергію, зниження податків, скорочення бюрократії), але за умови, що вони не будуть вступати у протиріччя із засадами соціальної ринкової економіки. Партія підтримує збереження мінімальної зарплати і посилення підтримки для багатодітних сімей.
«Альтернатива для Німеччини» має підтримку 14% виборців, а решта німецьких партій будуть змушені запропонувати власні рішення проблем, артикульованих AfD. Угруповання, відбираючи виборців у решти партій і здобуваючи місця у парламентах федеральних земель, значно ускладнює формування урядових коаліцій.
У СаксоніїАнгальт після місцевих виборів 13 березня сформована перша в історії коаліція у складі християнських демократів і зелених. Це коаліційне об’єднання не має шансів на повторення на федеральному рівні, однак місцеві вибори показали, що виборчі результати AfD обмежують можливість маневру традиційних партій при створенні парламентської більшості.
Єдиний вихід — що ХДС і СДПН уже починають розуміти — це перестати ігнорувати теми, які порушує AfD. Кілька прикладів вказують на те, що християнські демократи і соціалдемократи погодились із такою необхідністю. В середині квітня керівники партій коаліції узгодили прийняття інтеграційного закону та подальше зміцнення служб у боротьбі з тероризмом. У свою чергу, міністерство праці підготувало проект закону, який обмежує право громадян ЄС, які перебувають у Німеччині, на отримання соціальної допомоги.
Складно передбачувати результати майбутніх виборів, адже електорат не є стабільним у своїх симпатіях. «Альтернатива для Німеччини», яка після розколу боролася за виживання, маючи лише 3% підтримки, довела, що діє на німецькій політичній сцені все впевненіше і ефективно вміє використовувати настрої суспільства.
Євген ПЕТРЕНКО