— Що ж таке апендицит?
— Апендицит — це запалення апендикса (червоподібного відростка кишечника), яке може перебігати у гострій та хронічній формах. При гострому апендициті хірургічне втручання є основною рекомендацією.
Хронічна форма цієї патології у більшості випадків передбачає також хірургічне втручання, але єдино правильної думки в цьому питанні немає — чимало лікарів допускають і медикаментозні призначення.
— Якими бувають форми апендициту?
— Запальний процес починається зі слизової оболонки червоподібного відростка і вже потім поширюється в глиб стінок цього відділу кишечника. Саме залежно від характеру та швидкості поширення запального процесу виділяють чотири форми гострого апендициту.
Катаральний. Запалення прогресує протягом 6 годин від появи перших симптомів. Запальний процес локалізується винятково в слизовій оболонці червоподібного відростка. При катаральному апендициті операція є однозначною рекомендацією.
Флегмонозний. Запальний процес поширюється на всю товщину стінки червоподібного відростка, розвивається гострий флегмонозний апендицит протягом 6–24 годин із моменту виникнення симптомів. Апендикс стає набряклим, а в його просвіті з’являється невелика кількість гною. Флегмонозний тип ще класифікується як гнійний апендицит — клініка буде ідентичною.
Існує ще гангренозний апендицит. Запальний процес максимально поширюється, проникає до черевної порожнини. Відзначається омертвіння апендикса. Гангренозний апендицит, лікування якого здійснюється шляхом його видалення, може розвинутися протягом 24–72 годин із моменту появи перших симптомів.
Найбільш загрозлива форма хвороби — перфоративний. Запалення апендициту призводить до руйнування стінки червоподібного відростка, вміст цієї частини кишечника потрапляє до черевної порожнини. Такий стан небезпечний для життя, оскільки розвивається перитоніт.
— Як проводиться оперативне лікування гострого апендициту?
— Перш ніж направити хворого з ознаками запалення червоподібного відростка на операційний стіл, лікар обов’язково проведе термінове обстеження. Передовсім рекомендується ультразвукове дослідження черевної порожнини.
УЗД під час апендициту допомагає не тільки встановити факт прогресування запального процесу, а й визначити конкретний вид цієї патології.
Наприклад, при катаральному апендициті лікар побачить набряк слизової оболонки червоподібного відростка, але безпосередньо досліджувана ділянка кишечника не матиме жодних пошкоджень чи видимих патологічних змін.
А от перитоніт (апендицит на УЗД не диференціюватиметься взагалі) видно як наявність стороннього вмісту у черевній порожнині.
Оперативне втручання у разі гострого запального процесу в апендиксі — єдиний правильний метод лікування. Причому лікарі ніколи не витрачають часу на проведення повноцінного обстеження хворого, оскільки може стрімко розвинутися гострий гангренозний апендицит, лікування якого буде складним і тривалим, а у деяких випадках такий розвиток хвороби закінчується смертю хворого.
— Які методи операції застосовують нині?
— Втручання здійснюється двома способами. Перший — класичний хірургічний. Лікар працює з інструментами, здійснює повноцінний розтин і видалення запаленої частини кишечника.
Або ж є лапароскопічний спосіб. Для проведення операції застосовують спеціальні інструменти, що дозволяють знизити травматичність операції, виключити можливість кровотечі та максимально скоротити реабілітаційний період для хворого.
Лапароскопію апендициту проводять у разі звернення хворого по медичну допомогу на початковому етапі розвитку запального процесу — наприклад, при катаральному апендициті.
— А як лікують хронічний апендицит?
— Певної єдиної тактики для лікування хронічного апендициту не існує, але більшість фахівців рекомендують проводити операції та видаляти проблемну ділянку кишечника. Виділяють кілька однозначних показань для проведення оперативного втручання під час діагностування апендициту хронічної форми перебігу: виражені спайкові та/або рубцеві зміни апендикса; до лікаря звернулася жінка на першому триместрі вагітності.
Видалення апендициту лапароскопією — малоінвазивний метод, який практично завжди використовують під час хронічного перебігу розглянутого запального процесу. Вкрай рідко хірург проводитиме відкриту операцію (класична хірургія) — наприклад, якщо знадобиться оглянути органи черевної порожнини і саму черевну порожнину на предмет поширення запалення.
Але саме малоінвазивна методика лікування належить до пріоритетних: реабілітаційний період максимально скорочується — пацієнта виписують зі стаціонару вже на 3ю добу; випадки ускладнень практично виключені — за статистикою, вони трапляються у 0,5% пацієнтів.
Операцію з видалення апендициту проводять під загальною або епідуральною анестезією, але під час вибору виду знеболювання лікар обов’язково враховує наявність загальних патологій — наприклад, при серцевосудинних захворюваннях, хворобах головного мозку, онкології загальний наркоз заборонено.