Документ викладено на сайті Мінсоцполітики для попереднього ознайомлення. У відомстві сподіваються, що чергова спроба влади вивести зарплати з «тіні» буде вдалою. Нові норми мають покласти край усталеній практиці великих компаній використовувати фізичних осіб-підприємців (ФОП) замість того, аби їх законно працевлаштовувати.
Нині цей механізм настільки затребуваний, що важко знайти того, хто його не використовує. І вдаються до такої практики не лише через нестабільну фінансово-економічну ситуацію, високі бізнесові ризики та неможливість взяти кредити, а передусім через мінімізацію податкового тягаря.
Річ у тім, що згідно з такою формою працевлаштування зиск мають обидві сторони. Компанії, укладаючи цивільно-правові угоди з ФОПами, звільняються від сплати 22% єдиного соціального внеску з фонду заробітної плати працівників. А ФОПи 3-ї групи на спрощеній системі оподаткування перераховують до держбюджету лише 5% від заробленого і мінімальний місячний соціальний внесок (918 грн на лютий 2019 року). Якби працівники були у штаті, вони б платили 18% плюс військовий збір.
Про масштабність використання такої схеми можна судити хоча б із того галасу, який зчинився в бізнесовому середовищі й виплеснувся у соціальні мережі та у ЗМІ. Мовляв, іде знищення малого підприємництва, яке заледве виживало завдяки такій схемі.
У результаті все це обернеться катастрофою як для ФОПів, так і для держави. Малому та середньому бізнесу, де маржа прибутковості тримається на рівні 10–20%, не вижити. Тому замість наповнення бюджету матимемо зростання безробіття та трудової еміграції.
То що ж там такого запропонувало Мінсоцполітики у своєму законопроекті, що може призвести до таких катаклізмів? Ідеться про внесення до Кодексу законів про працю окремої статті, яка визначає сім ознак наявності трудових відносин між юридичною особою і ФОПом. Норми досить чіткі й не піддаються двозначному тлумаченню.
Хоча критики так не вважають й одразу дають поради, як ці норми обійти. Мовляв, неоднозначність критеріїв породжуватиме маніпуляції з боку контролюючих органів і посилить тиск на бізнес, змушуючи його йти у «тінь», а то й зовсім закриватись.
Якщо оформляти всіх співробітників у штат, компаніям доведеться перераховувати у вигляді податків та зборів майже половину зарплат. А це або закриття через нерентабельність, або підняття цін на свої товари та послуги, що призведе до неконкурентоспроможності.
Чи справді це спровокує такі тектонічні зсуви у бізнес-середовищі, судіть самі. Ось ст. 212 «Ознаки наявності трудових відносин», запропонована Мінсоцполітики до Кодексу законів про працю, з переліком усіх критеріїв, які допоможуть визначити, коли співробітника слід вважати штатним працівником:
1) періодично (два і більше разів) особі надається винагорода у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану (послуги, надані) в інтересах іншої особи;
2) особисте виконання особою роботи (надання послуг) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженої нею особи;
3) винагорода за виконувану роботу (надані послуги) є єдиним джерелом доходу особи або становить 75 і більше відсотків її доходу протягом 6 календарних місяців;
4) робота виконується (послуги надаються) на визначеному особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою, робочому місці з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку;
5) особа виконує роботи (надає послуги), подібні до роботи, що виконується штатними працівниками роботодавця;
6) організація умов праці, зокрема надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою;
7) тривалість робочого часу та часу відпочинку встановлюється особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою.
Якщо у разі перевірки підприємства буде виявлено хоча б три з вище перелічених ознак, на юридичну особу накладуть чималі фінансові санкції. Штраф може сягати 30-кратного розміру мінімальної заробітної плати (понад 125 тис. грн) за кожного нібито не найнятого ФОП-працівника.
Ось за що роботодавець може «погоріти»: за фактичний допуск працівника до роботи з порушенням вимог частини третьої статті 24 цього Кодексу, виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків, виконання особою роботи або надання послуг на підставі договору, укладеного на загальних засадах цивільного законодавства, якщо робота є такою, що виконується, або послуги є такими, що надаються в межах трудових відносин при сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок.
Дещо меншу суму (15 мінімальних зарплат) доведеться викласти компанії-порушнику за виконання особою роботи або надання послуг на підставі договору, укладеного на загальних засадах цивільного законодавства, якщо робота є такою, що виконується, або послуги є такими, що надаються в межах трудових відносин за умови сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок.
Стільки ж коштуватиме оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання на повний робочий час, установлений роботодавцем. Такі жорсткі санкції змусять великий бізнес відмовитися від тіньових схем працевлаштування. Принаймні на це сподіваються у Мінсоцполітики.
Натомість бізнес (великий і малий) у своїй переважній більшості проти запропонованих змін. Ось аргументи, які найчастіше трапляються: в Україні працює безліч нелегальних бізнесів з великим обігом капіталів (приміром, гральний) і саме там передусім треба «перекривати кисень».
А ще слід навести лад на митниці, у фіскальній службі та сконцентрувати зусилля на боротьбі з контрабандою, корупцією і монополіями, які душать вітчизняну економіку. Мовляв, від ФОПів втрати державного бюджету становлять 3–4 млрд грн, а від неефективної роботи митниці — 145 млрд.
Критики законопроекту радять грамотно лібералізувати ринок, а не намагатися лише «закручувати гайки». Вважають, що, можливо, це варто зробити навіть у збиток бюджету, звільнивши деякі категорії від сплати податків в обмін на створення додаткових робочих місць. Бо, як відомо, стимули завжди кращі за каральні заходи й куди більше спонукають до виходу з «тіні».
Про те, що податки є основною проблемою, яка турбує малий бізнес, свідчить й опитування Європейської бізнес-асоціації, яка складає індекс настроїв малого бізнесу вже другий рік поспіль у межах проекту Unlimit Ukraine.
Цього року представники малого бізнесу не тільки дещо погіршили оцінку перспектив власного розвитку та оцінку економічної ситуації в Україні (загальний індекс настроїв становив 2,7 із 5 можливих проти минулорічних 3,2), а й змінили думку щодо найбільших перешкод на шляху свого розвитку.
Якщо торік на першому місці за актуальністю була інфляція, то нині 56% опитаних назвали податкове навантаження. І якби у підприємців була можливість змінити лише одну річ на користь свого бізнесу, більшість із них змінили б саме рівень податків. Чверть опитаних переконана, що потужний фіскальний тиск — головна проблема для бізнесу.
Однак вернімося до нашого законопроекту. Його опоненти й справді багато в чому праві. Передусім стосовно того, що не малий бізнес збіднює бюджет. Це опосередковано підтвердив в одному з телеефірів заступник міністра фінансів Сергій Верланов. За його словами, річні надходження від спрощенців практично дорівнюють сумі, яку митниця перераховує за один місяць.
Сума аж ніяк не вражає: за рік виходить приблизно 25 млрд грн. І то вона назбиралася завдяки поповненню платників єдиного податку третьої групи за рахунок айтішників. А загалом кількість ФОПів в Україні зменшилася через те, що було введено правило сплати ЄСВ, навіть якщо діяльність ними не проводиться.
Про айтішників окрема мова, оскільки саме про них багато хто згадує у зв’язку з очікуваними змінами. Мовляв, сфера IТ віртуальна і потребує особливого підходу. Нині багато фахівців працюють на іноземні компанії й до них ніхто не має претензій. Та як тільки їхнім клієнтом стає українська компанія, яка бере працівника до себе в офіс, ситуація радикально змінюється.
Але навіть за таких умов чимало фахівців легалізувались. Однак опоненти переконують, якщо впорядковувати трудові відносини згідно із запропонованими правилами, ця сфера заглибиться у «тінь». Люди, які там працюють, досить мобільні й їм найлегше сховатися. Тож бюджет може не тільки не отримати нових надходжень, а й утратити ті, що має.
У відповідь на це міністр соціальної політики Андрій Рева запевняє, що зміни не вплинуть на ІТ-сектор та фрілансерів. Ідеться ж бо про великі підприємства, які за рахунок оформлення співробітників як фізичних осіб-підприємців мінімізують податкові витрати. Приміром, гіпермаркети, де на касах сидять люди, у яких юридичний статус — приватний підприємець.
Та, мабуть, найбільше переконливих аргументів мають ті опоненти майбутніх змін, які стверджують, що така форма організації бізнесу, як ФОП, потрібна не так для наповнення бюджету, як для того, аби самому себе прогодувати і не висіти тягарем на шиї держави. Це і справді так. Як правда й те, що використання ФОПів великими компаніями заради оптимізації зарплат і мінімізації податків є протизаконним.
Однак боротися з цим і наповнювати бюджет експерти радять не тільки і не стільки в середовищі малого підприємництва, скільки у великому бізнесі. який виводить за кордон прибутки, аби не сплачувати податків в Україні.
Механізми такого впливу навіть придумувати не треба. Вони вже діють у цивілізованому світі. Це добре відомі правила BEPS, які перекривають такі схеми. І справа лише в тому, щоб їх імплементувати у вітчизняне середовище.
А ще краще — проводити радикальні реформи, які призведуть до зміни економічної ситуації, та привчати людей добровільно платити податки кожен сам за себе, а не з примусу фіскальної служби. Словом, методів наведення ладу не бракує, була б лише політична воля ними скористатися.
Насамкінець варто нагадати й про те, що і чинне законодавство забороняє бізнесу оформляти працівників як ФОПів. То, може, не варто збурювати суспільство новими законодавчими ініціативами, а ліпше належним чином контролювати виконання вже існуючих норм?
Спробували ж торік восени за розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення» силами Держпраці, Державної фіскальної служби, Пенсійного фонду, Національної поліції та органів місцевого самоврядування провести низку комплексних заходів щодо детінізації зайнятості та доходів населення.
І хоча перевіряли не всіх, а лише ті підприємства, щодо яких була достовірна інформація про неналежне оформлення персоналу, виявили тисячі нелегальних працівників. Ці люди не тільки втрачали страховий та трудовий стаж, соціальні гарантії, а й захищеність у разі прийняття роботодавцем одноособового рішення щодо розірвання трудових відносин.

Тетяна КИРИЛЕНКО