Переговори щодо положень Угоди тривали декілька років. Вона була парафована в березні 2012 року і мала бути підписана на саміті ЄС у Вільнюсі в листопаді 2013 року, але в останню мить президент Янукович вирішив не підписувати Угоду, що й спричинило Майдан, а згодом і агресію з боку Росії у вигляді анексії Криму та гібридної війни в східних регіонах Донбасу.
Тому підписання Угоди відбулося пізніше у два етапи: спочатку була підписана політична частина (у березні 2014 року Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком, а потім — економічна (у червні 2014 року новообраним Президентом України Петром Порошенком). Верховна Рада України і Європейський парламент ратифікували Угоду у вересні 2014 року, а держави — члени ЄС — протягом 2015-го та на початку 2016-го (лише одна держава ще не завершила процес ратифікації Угоди).
Політичну частину Угоди легко сформулювати — це запровадження основоположних європейських цінностей: демократії, верховенства права й поваги до прав людини і стандартів європейської системи безпеки.
Економічна мета Угоди полягає в тому, щоб допомогти модернізувати українську економіку за рахунок нарощування обсягів торгівлі з ЄС і рештою світу, а також реформувати економічне законодавство відповідно до найкращих європейських практик.
За умови покращення бізнес-клімату Україна може стати привабливим об’єктом для іноземних і внутрішніх інвестицій для подальшого виробництва продукції на експорт до ЄС та на міжнародні ринки. Угода не передбачає набуття членства в Європейському Союзі, але така можливість не виключається в довгостроковій перспективі.
Тимчасове застосування Угоди розпочалося в листопаді 2014 року, крім частини щодо ПВЗВТ, тимчасове застосування якої почалося лише через рік, у січні 2016 року, через позицію Росії.
Хоча більша частина положень Угоди про асоціацію та ПВЗВТ носить суто технічний характер, її підписання у 2014 році було актом стратегічного та геополітичного значення. Воно стало символом боротьби, яка полягала у поваленні режиму Януковича та протистоянні спробам Росії перешкоджати європейському вибору України як демократичної незалежної держави.
Втрати, яких зазнала Україна в цій боротьбі, були вкрай трагічними з точки зору території, економіки та людського життя, але вони мають посилити рішучість країни в досягненні успіху.
Експерти Інституту економічних досліджень та політичних консультацій із Києва та Центру європейських політичних досліджень (CEPS) з Брюсселя проаналізували відносини між ЄС та Україною. Дослідження стало здобутком проекту «Розуміння Угод про асоціацію між ЄС та Україною, Молдовою, Грузією», що виконується у співпраці з трьома урядами, інституціями ЄС та SIDA.

До­ступ то­ва­рів на рин­ки
Відправною точкою для створення зони вільної торгівлі є зменшення ввізних мит, нагадують експерти — ПВЗВТ майже повністю лібералізує торгівлю товарами між Україною та ЄС. Але зі значною асиметрією, оскільки ЄС уже скасував ввізні мита в повному обсязі і негайно для більшості товарів, а Україна відкриватиме ринки для багатьох євротоварів протягом трьох-семи років. Це унікальна можливість для наших виробників збільшити експорт на ринок ЄС, перш ніж на внутрішньому ринку почнеться повноцінна конкуренція.
Через політичний тиск Росії ЄС і Україна відклали тимчасове застосування ПВЗВТ до 1 січня 2016 року, але ЄС відкрив доступ на свій ринок у квітні 2014-го, запровадивши для України спеціальні автономні торговельні преференції.
Нині ці заходи мають лише обмежений вплив на експорт з України до ЄС через припинення виробництва на окупованих територіях, логістичні проблеми й тенденції до зниження цін на світових ринках, зазначають експерти. Проте частка ЄС в українському експорті й імпорті збільшилася через значне скорочення торгівлі з Росією. Структура експорту до ЄС змістилася у бік машин та устаткування, жирів, олій, готових харчових продуктів і продукції тваринного походження.
Для багатьох сільськогосподарських товарів безмитна торгівля залишалась обмеженою через тарифні квоти. Однак вони не є ключовим обмеженням українського експорту до Євросоюзу, доки не будуть запроваджені стандарти ЄС щодо безпечності харчових продуктів.
Передбачено застосування спеціальних заходів для української автомобільної промисловості, які є основним захисним інструментом, що допоможе нашим виробникам у короткостроковій перспективі. Але розплачуватися за це доведеться їх інтеграцією в конкурентоспроможні європейські ланцюжки постачання та додатковим тягарем, що ляже на плечі споживачів.

За­хист тор­гів­лі
Положення щодо ПВЗВТ містять правила про засоби «захисту торгівлі», які ЄС і Україна можуть застосовувати до імпорту товарів, які мають походження з іншої сторони та завдають або можуть завдати шкоди вітчизняній промисловості, зокрема антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні захисні заходи. Ці положення фактично перенесено з відповідних правил Світової організації торгівлі.
Основними інструментами є антидемпінгові заходи: якщо компанія експортує продукцію за більш нижчою ціною, яку зазвичай встановлює на внутрішньому ринку, то вважається такою, що демпінгує товар. Це дозволяє уряду держави-імпортера вжити відповідні заходи, якщо завдано матеріальної шкоди конкуруючим місцевим виробникам. Держава-імпортер може застосувати антидемпінгове мито, аби компенсувати збитки своїй промисловості.
До 2015 року до експорту низки українських товарів до ЄС, переважно продукції підприємств металургійної та хімічної промисловості, що мають великі виробничі потужності та до недавнього часу мали доступ до дешевої електроенергії, ціни на яку були штучно занижені, застосовувались антидемпінгові заходи.
Останнім часом Україна привела ціни на енергетичні товари для своїх промислових споживачів у відповідність до міжнародних ринкових цін. Як наслідок — кількість антидемпінгових заходів, застосовуваних ЄС проти нашої країни, зменшилася. Нині ЄС застосовує антидемпінгові заходи щодо окремих сталевих труб, канатів і тросів українського виробництва.

Мит­ні по­слу­ги
Аби ПВЗВТ могла успішно функціонувати, на кордоні необхідно запровадити високоякісні митні послуги, які б забезпечували швидке й ефективне митне оформлення без затримок і корупції, довгих черг із вантажівок, підкреслюють експерти. Нині ж переміщення товарів через український кордон залишається більш бюрократичним і дорожчим процесом порівняно із сусідніми країнами.
Часто автомобілі змушені стояти в черзі на прикордонних пунктах пропуску протягом кількох годин чи навіть днів, очікуючи митного оформлення та проходження інших процедур контролю.
У 2012 році Україна та ЄС ухвалили рамкову стратегію митного співробітництва. Ця ініціатива визначила різноманітні пріоритети, більшість з яких охоплюються ПВЗВТ. Один із них стосується безпечних і швидких торговельних смуг для максимального спрощення процедур торгівлі та створення сприятливих умов для бізнесу, за яких митні органи стануть ланкою ланцюжка поставок.
Наприклад, ЄС і Україна мають намір створити швидкі смуги для руху заздалегідь погоджених товарів через кордон. У рамках цього процесу може відбутися визнання «уповноважених економічних операторів» (УЕО). В Євросоюзі підприємства можуть подавати заяву для отримання статусу УЕО, що передбачає застосування до них спрощених процедур контролю і митних процедур.
Останні корупційні скандали підштовхнули уряд до реформування митної служби, до створення єдиного вікна на митниці, завдяки якому має поменшати тривалість проходження контролю.
Україна поступово виконує свої законодавчі зобов’язання, констатують експерти. Зокрема, більшість положень нового Митного кодексу відповідають вимогам законодавства ЄС, хоча до нього ще необхідно внести певні зміни. Основне ж завдання нашої країни — у забезпеченні ефективної імплементації чинного законодавства.

Тех­ніч­ні стан­дар­ти
Оскільки ввізні мита між ЄС і Україною будуть скасовані майже повністю, нетарифні торговельні бар’єри, такі як технічні стандарти, стануть основною перешкодою для торгівлі. Задля усунення цих бар’єрів Україна приймає відповідне законодавство, стандарти й процедури ЄС. Це — тривалий і складний процес, але він має основоположне значення для модернізації нашої промисловості і зробить її конкурентоспроможною на міжнародному рівні, зазначають експерти.
Європейська система стандартів складається з двох рівнів. Перший — гармонізоване законодавство ЄС, яке охоплює загальну методологічну та інституційну базу, а також близько 30 директив, які охоплюють широкі секторальні товарні категорії, зокрема машини й устаткування. Другий — близько п’яти тисяч гармонізованих стандартів, які стосуються конкретної продукції. Ці стандарти надають технічні можливості для дотримання істотних вимог з охорони здоров’я й безпечності.
Україна розробила стратегію подолання технічних бар’єрів у торгівлі з ЄС до 2020 року і досягла значних успіхів, констатують експерти. Зокрема, у наближенні свого законодавства до відповідних директив ЄС першого рівня і прийнятті великої кількості європейських стандартів. На початку 2016 року в нашій країні було 17889 національних стандартів, з яких 10964 узгоджені з міжнародними та європейськими стандартами.
До того ж відбулися дві важливі зміни. По-перше, загальна кількість стандартів скоротилася на 40% (два роки тому було 29600 стандартів) завдяки скасуванню 14 тисяч застарілих стандартів ГОСТ, прийнятих ще за радянських часів. По-друге, кількість національних стандартів, гармонізованих із міжнародними та європейськими, зросла на 24% порівняно з попереднім роком, а їхня частка зросла з 30% до 60%.

Без­печ­ність хар­чів
Стандарти з безпечності харчових продуктів, які офіційно називають санітарними та фітосанітарними заходами (СФЗ), є необхідними для спрощення торгівлі сільськогосподарськими і харчовими продуктами й рослинами, які охоплюються регулюванням щодо СФЗ, а також для охорони життя і здоров’я людей, тварин, рослин.
Україна зобов’язалася вирішити цю проблему комплексно — через запровадження 255 нормативних актів ЄС, які стосуються конкретної продукції. Немає нічого дивного в такій великій кількості норм (Росія та США мають аналогічну кількість). Великою перевагою нормативних актів ЄС є забезпечення не лише високих стандартів з огляду на безпечність товарів для здоров’я, але й надання доступу до європейського та міжнародного ринку.
Це має суттєво посприяти розвитку українського сільського господарства і харчової промисловості, підкреслюють експерти. Реалізація цієї комплексної програми триватиме до 2021 року і передбачає створення сучасної інфраструктури лабораторій для проведення випробувань і перевірок продукції.
Угода про асоціацію враховує високу вартість таких заходів, тож дозволяє Україні звільнити дрібні фермерські господарства й різноманітні традиційні продукти від повної відповідності стандартам. До того ж є процедури, які дозволяють окремим експортно-орієнтованим підприємствам сертифікувати свої ланцюжки поставок на відповідність стандартам ЄС для окремих видів продукції, наприклад м’яса птиці, перед тим, як уся наша галузь із виробництва м’яса птиці досягне відповідності новим правилам.
Нині Євросоюз реалізує важливі проекти технічної допомоги в нашій країні задля поліпшення ефективності системи контролю безпечності харчових продуктів «від поля — до столу».

По­слу­ги
Створення динамічного та конкурентоспроможного сектора послуг має величезне значення для модернізації економіки України, зазначають експерти. Для досягнення цієї мети ПВЗВТ передбачає комплексну та дуже докладну процедуру лібералізації започаткування підприємницької діяльності й торгівлі послугами. Але з певними застереженнями, яких більше з боку ЄС, аніж України.
Послуги, які розглядаються, є дуже різноманітними. Вони включають фінансові, бізнес-послуги, послуги з дистрибуції та роздрібної торгівлі, телекомунікаційні й поштові, туристичні, медичні, транспортні, рекреаційні та спортивні послуги. Це означає, що нормативно-правові акти, якими регулюється міжнародна торгівля послугами, також є вкрай складними.
Положення Угоди впорядковані за трьома напрямками. Перш за все це започаткування підприємницької діяльності, тобто право створювати підприємство в країні іншої сторони. Транскордонне надання послуг, наприклад розробка програмного забезпечення для іноземних замовників. Тимчасове перебування фізичних осіб у країні іншої сторони в рамках ділових поїздок як консультантів.
Це означає, що сторони мають надати підприємствам іншої сторони не менш сприятливий режим, аніж той, що застосовується до їхніх підприємств. Це правило діє на рівні Світової організації торгівлі, але є багато застережень, які обмежують його застосування. Ці застереження докладно викладені в додатках до ПВЗВТ.
Для декількох секторів послуг, приміром фінансових і телекомунікаційних, ПВЗВТ передбачає повну інтеграцію України у внутрішній ринок Євросоюзу. Однак ця масштабна інтеграція залежить від наближення законодавства України до відповідного законодавства ЄС.
Елла НОВАК