Традиції і звичаї
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 10 Сiчень 2014 02:00

Старий Новий Рік. «Сійся-родися серед народу Віра, Надія, Любов і злагода»

Rate this item
(0 votes)

«Оксюморон?» — й досі дивується багато хто з іноземців, які недавно приїхали в Україну, почувши про підготовку до Старого Нового року, який ми зустрічаємо в ніч з 13-го на 14 січня. Тобто їм здається, що допущено якусь стилістичну помилку, адже поєднується непоєднуване — слова з протилежним значенням (оксюморон у перекладі з давньогрецької — розумна дурниця). 

Та, почувши історію цього свята, взявши участь у зустрічі Старого Нового року, говорять про нього із захопленням і, звичайно ж, по-доброму заздрять, що у нас є така традиція.

Це дійсно унікальне — хоча й неофіційне — свято. Воно, нагадаю, з’явилося внаслідок зміни літочислення, а саме через розходження юліанського календаря (інакше — старого стилю) і григоріанського — того, за яким нині живе майже весь світ. Це розходження, як відомо, в ХХ–ХХІ ст. дорівнює 13 днів. Проте різниця між юліанським і григоріанським календарями збільшується кожне сторіччя, коли число сотень у році від Різдва Христова не є кратним чотирьом, на один день.
Тому з 1 березня 2100 року ця різниця становитиме 14 днів. Значить, з 2101-го Різдво і Старий Новий рік будуть відзначати на день пізніше. А за християнським календарем 13 січня — день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). У народній традиції обидва свята об’єднались, і тепер маємо Щедрий вечір, який передує Старому Новому року.
За повір’ям цього вечора з неба сходить Щедрий Бог, але побачити його та поговорити з ним може тільки домашня живність, а підслухати цю мову гріх — за це Бог карає. В книзі Олекси Воропая «Звичаї нашого народу. Зима» можна прочитати багато цікавих оповідок про розмову тварин. В Галичині, зазначає автор книги, записано таке оповідання:
«Чоловік мав пару волів. І він чув, що люди собі приповідують — худоба говорить на Щедрий вечір, як господар коло неї ходить. Господар дав бикам їсти, а сам си сховав і слухає. Слухає, а бики кажуть один до другого: «Нам добре в нашого господаря, але ми його завтра повеземо на цвинтар». А його так Пан-Біг покарав за те, жи він слухав. І зараз на другий день той помер».
Томас Штернбер у праці «Діялекти і фолкльор» подав оповідку про одну господиню з Британії: «Мала вона одного кота й одного пса. Поводилася з ними кепсько і морила голодом. Коли одного року надійшов Святвечір, вона мало не впала з крісла від здивування, коли почула, як пес сказав до кота: «Ну, надійшов час, коли ми маємо покинути свою господиню. Вона — стара скнара, і цієї ночі прийдуть розбійники і вб’ють її, пограбувавши». — «Це буде добрий вчинок!» — відповів кіт. Перелякана господиня побігла до сусідньої хати. В дверях її зустріли грабіжники, пограбували і вбили».
В Англії є повір’я: коли увійти до стайні точно опівночі, то можна побачити, як усі тварини стоять на колінах.
Та що далеко ходити! У селі Демурино (Дніпропетровщина), де я виросла, привчаючи дітей доглядати за кицьками, собаками, свійськими тваринами, бабусі та батьки розповідали, як жорстоко були покарані люди, які знущалися над тваринами: у чоловіка, який хлопцем відрубував кицькам лапи, були безрукі діти; жінку, яка заморила голодом старого собаку, щоб швидше здох, коли зістарилася, вигнала з хати невістка.
Вочевидь, під впливом схожих переказів у давнину з’явився звичай у переддень Старого Нового року задобрювати тварин, щоб не поскаржилися Богу на погане ставлення. Господар ретельно прибирав усе обійстя, вичищав і добре годував домашню живність, кицьки ласували такими шматочками, які їм тільки могли приснитися, у песиків на обід була не тільки гола кістка та якась мішанина, а й добрий кусень м’ясця.
Багато є обрядів і для налагодження добрих стосунків із деревами, землею. Встелена збіжжям та сіном долівка мала символізувати багаті хлібні ниви та луки, яких очікуватимуть у новому році. Обходячи сад, хазяїн дякував деревам, з яких мав добрий врожай, а по тих, які не вродили, постукував сокирою, примовляючи: «Ударяю-лякаю, як не будеш родити яблук, груш, слив, то зрубаю».
А що вже говорити про налагодження стосунків із рідними, сусідами! Прагнучи очиститися від усього гріховного, люди просили один в одного вибачення; щоб залагодити якийсь конфлікт, йшли один до одного миритися, аби далі жити в мирі й злагоді.
Зрозуміло, що на Щедрий вечір старалися приготувати розкішну вечерю. До святкового меню напередодні Старого Нового року входили кутя, вареники із сиром, м’ясом, капустою та іншою начинкою; печеня, ковбаси.
Рекомендувалось їсти свинину, оскільки свиня риє вперед, значить, до щастя прокладає дорогу. На почесне місце клали часник, який за народним повір’ям вважався найкращим засобом проти злих духів. А ось рибу та птицю на Старий Новий рік не радили подавати до столу, щоб щастя не вилетіло і не попливло кудись.
Доброю прикметою було, якщо за столом збирається парна кількість гостей. Коли ж так не виходило, господарі повинні були поставити пусту тарілку.
Як уже зазначалося, в християнській традиції 13 січня вшановують пам’ять преподобної Меланії. І здавна заведено: на Маланку ввечері діти, підлітки і молодь щедрують попід вікнами, бажаючи щастя і здоров’я родині, процвітання господарству, за що отримують винагороду. Цей звичай супроводжується музикою, танцями, жартівливими сценками з використанням масок. У переважній більшості щедрівок і колядок присутній такий приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!»
Увечері цього дня дівчата ворожили (та й досі ворожать). Одні клали під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляли: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову!» — хто присниться, з тим і випаде одружитись. Або ж перед сном опускали в тарілку з водою дві шкаралупи горіха. Вважалось, якщо вони зблизяться, слід чекати сватів.
Популярним стає й таке ворожіння: 4 склянки до половини заповнюють водою. В одну кладуть сіль, в другу — цукор, в третю — каблучку, а в четверту — нічого... Одна дівчина стає спиною до тієї, що ворожить, тримаючи в руках тацю зі склянками. Вказуючи на ту чи іншу склянку, вона запитувала у подруги: яку їй подати. Воду з вибраної треба покуштувати. За її смаком пророкують події в новому році: солона — печаль; солодка — успіх, щастя; прісна — звичайний рік; склянка з каблучкою — весілля. Є багато інших форм ворожінь.
У ніч із 13-го на 14 січня проводять і такий ритуал: нарізають маленькі клаптики паперу. На них пишуть усе те, що хотілося б залишити в минулому році: хворобу, розчарування, зраду, невдачу на роботі тощо. Тільки треба уточнювати, про що саме йдеться. Ще одна умова — не забути про власні гріхи. Потім зі словами подяки на спеціально підготовленій тарілочці слід спалити папірець за папірцем. Вважається, що такий вогонь не тільки приносить полегшення, а й спалює шляхи, якими ваші незгоди прямували б слідом за вами.
До традицій 13 січня можна віднести і сватання — саме цього дня в давні часи парубки засилали до своїх коханих сватів, просили батьків дати дозвіл на шлюб і благословити його.
Крім того, люди намагалися завбачувати за прикметами. Наприклад, якщо ніч проти Старого Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік; якщо іній рясно вкриває всі дерева — буде врожай на зернові та гарний медозбір тощо.
А перший день Старого Нового року, тобто 14 січня, за традицією починається зі звичаю засівання хлібними зернами як символу життя. Засівальники бажають господарям щастя, здоров’я, злагоди, добробуту. За повір’ям ці побажання здійсняться, якщо першим засівальником буде хлопець чи дорослий чоловік, а тому посівати дівчатам не годиться. Вважалося також: якщо на Старий Новий рік у домі є гроші, то весь рік вони не виводитимуться, а ось позичати їх комусь — погана прикмета, на спустошення гаманця.
У перший день Старого Нового року до всього уважно приглядаються, бо все має віще значення. Стоячи в церкві під час утрені, селянин звертає увагу, як свічі горять у паникадилі: якщо гніт палаючої свічки зігнувся гачком — буде врожай цього року; якщо ж гніт стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, — жди неврожаю.
Старий Новий рік збігається з днем пам’яті святителя Василя Великого (помер 1 січня (старий стиль) 379 року на 50-му році життя) — одного з отців християнської церкви, який за свої духовні подвиги отримав дар зцілення і молитвою вилікував багатьох важкохворих, а для бідних і немічних влаштував спеціальний притулок.
Тому цей день називають ще й Василевим днем, і православні віряни поспішають на святкову службу до церкви, щоби звеличити свого небесного заступника, помолитися про успішний початок справи, попросити його, щоб навчив «ступати богобоязно дорогою заповідей Господніх і ніколи в житті не звертати на бездоріжжя». Попросимо і ми Отця Святого, щоб Він перед Престолом Господнім помолився за наш народ, за те, щоб він жив у мирі і злагоді.

Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ 

 

 

 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».