«ЦЕ НЕ ЗАПАМОРОЧЕННЯ, А ХИТКІСТЬ»
Таке роз'яснення мені довелося нещодавно почути з вуст невропатолога-консультанта, коли я перелічив численні скарги на плачевний стан власного здоров'я. Здавалося б, яка різниця: запаморочення чи хиткість? Виявляється, величезна!

Ось так мені вдалося дізнатися, що моя хвороба називається «поліневрит». А що з нею робити і як жити далі, допомогла з'ясувати Світлана Живилко, лікар-невропатолог вищої категорії.
— Отже, що таке поліневрит і як з ним боротися?
— Цей термін походить від грецької poly — багато і neuron — нерв. Мовою медицини це означає, що у хворого численне симетричне запалення нервів — кінцівок, тулуба, обличчя. Поліневрит може розвинутися як ускладнення при деяких інфекційних хворобах.
Ідеться про дифтерію, грип, черевний і висипний тиф, інші вірусні недуги. Причиною поліневриту можуть стати хронічні отруєння алкоголем, свинцем, миш'яком, злоякісні пухлини (рак), порушення обміну речовин через цукровий діабет, важкий авітаміноз. За своїм перебігом поліневрити бувають гострі, підгострі й хронічні.
— Основні симптоми хвороби.
— Основними симптомами захворювання є симетричні рухові розлади та порушення чутливості, виражені переважно у нижніх відділах кінцівок. Найбільше страждають кисті, стопи, пальці.
Захворювання починається з неприємних відчуттів і болю в пальцях рук і ніг. Ці відчуття поширюються поступово догори. До порушень чутливості майже водночас приєднуються втрата ваги, слабкість та параліч кисті й стоп. Спостерігається біль при натисненні по ходу уражених нервів та їх розтягненні. При різних формах поліневриту переважають рухові розлади або порушення чутливості.
— Наскільки небезпечне захворювання?
— Небезпечним для життя поліневрит стає, якщо до процесу розвитку хвороби залучається блукаючий нерв, який регулює роботу серця і дихання.
— Як визначити, що це вже сталося?
— Цей стан характеризується різкою задишкою, серцебиттям, ускладнюється запаленням легенів і може призвести навіть до смерті. До важких форм поліневриту належить гострий поліневрит із високою температурою (39–40°), висхідними паралічами ніг, тулуба, рук і нарешті життєвих центрів довгастого мозку.
Проте зазвичай під впливом масивної протиінфекційної терапії (антибіотики, гексаметилентетрамін) процес удається припинити, і через 1,5–2 місяці функція відновлюється.
— Тож, як я розумію, ідеться про гостру форму. А який прогноз при хронічній формі хвороби?
— Навіть у випадках, коли ураження нервів зайшло далеко, і хворий майже не володіє кінцівками, не можна втрачати надії на одужання. Але на це знадобиться набагато більше часу, адже нерви відновлюються повільно. Цей процес займає щонайменше два-три місяці.
Іноді відновлення буває неповним, і у хворого залишаються певні дефекти. Набагато важче і повільніше протікає процес відновлення при інтоксикаційних поліневритах, особливо алкогольному і миш'яковому.
— Чи існує поняття профілактики поліневриту?
— Певна річ. Вона передбачає запобігання переохолодженню, надмірній фізичній перевтомі та інфекціям. Тож варто пам'ятати про загальногігієнічні заходи — прогулянки на свіжому повітрі, лікувальну фізкультуру, відмову від куріння і спиртних напоїв. Останні, до речі, часто стають першопричиною виникнення поліневритів.
— Які лікувальні заходи проводять в обов'язковому порядку?
— Передовсім слід усунути причину захворювання. При інфекційних поліневритах призначають антибіотики, гексаметилентетрамін (уротропін). У гострому періоді необхідний постільний режим. При всіх формах поліневритів показані вітаміни групи В (В1, В6 і В12). Причому В1 — вітамін обов'язковий, без нього неможливо вилікуватися повністю.
При рухових порушеннях рекомендують масаж, лікувальну фізкультуру і фізіотерапію. Проти болю застосовують аналгетики та інші болезаспокійливі засоби. Курортне лікування дозволяється не раніше, ніж через чотири-п'ять місяців від початку захворювання.

Розмовляв Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ

також у паперовій версії читайте:

---