ГЛАДКО БУЛО НА ПАПЕРІ, або НАВІЩО СТВОРЮВАЛИ
АДМІНІСТРАТИВНІ СУДИ?
Закон, яким змінено підсудність справ про соціальні та пенсійні виплати, ухвалювали з добрими намірами. Однак при цьому «зачепили» Конституцію і не передбачили, до яких негативних наслідків призведе набрання ним чинності.
Платити доведеться більше Верховна Рада з другої спроби, зробленої одного пленарного дня, подолала вето Президента на Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами)». Тепер суто адміністративні спори стосовно соціального забезпечення та пенсійні розглядатимуть загальні суди. Мотивація народних обранців була благородною: пришвидшити розгляд цих справ і таким чином захистити права цих категорій громадян. Чим це обернеться для них?
За можливість звернутися до суду за захистом своїх прав доведеться платити більше. На відміну від адміністративних справ, у цивільних у кожній інстанції додатково до судового збору належить оплачувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Сума варіюється від 37 гривень у випадках, коли йдеться про немайнові вимоги, до 120, коли мовиться про майнові. Якщо рішення оскаржуватимуть, цю суму потрібно вносити під час звернення до апеляційної та касаційної інстанцій.
Адміністративний суд може вийти за межі позовних вимог (п. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України — КАСУ), а також із власної ініціативи витребувати докази, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі (п. 5 ст.11 згаданого кодексу), якщо це потрібно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача. В цивільному процесі суд зв'язаний межами позовних вимог. Коли особа, котра звернулася до суду, сформулює вимоги не зовсім коректно, це означатиме програш справи.
Тепер позивач повинен доводити, що його законні права та інтереси порушено, водночас як в адміністративному процесі діє презумпція вини органу влади (ст. 71 КАСУ). Тож захист прав фізичної особи у соціальній сфері істотно ускладниться хоча б тому, що у пенсіонера чи багатодітної матері немає відомчих актів чи інших документів, необхідних, аби аргументувати свою правоту.
Розгляд справи може затягуватися, адже якщо в адміністративному процесі відповідач не прибув до суду, це не є перешкодою для розгляду, а в цивільному — навпаки.
Як вплине згаданий закон на загальні суди? Навантаження на них суттєво зросте, адже до цієї інстанції перейде майже 200 тисяч справ, що накопичилися за роки становлення адміністративної юстиції, наголошував голова Верховного Суду України Василь Онопенко. Закономірно виникає запитання: навіщо було створювати систему адмінсудів? Адже ті категорії справ, які залишаться в їхній компетенції (податкові спори, спори щодо проходження публічної служби), становлять незначний відсоток. Раніше (до створення системи адмінсудів) їх розглядали господарські та загальні суди.
Справи «зависнуть» На переконання фахівців, головною підставою для ухвалення згаданого закону стала нерозвинутість системи апеляційних адмінсудів. Там станом на 1 червня 2009 року залишок нерозглянутих справ був понад 78 тисяч, а це зумовлює тяганину. Процес передачі цих справ від одного суду до іншого триватиме місяці. Тобто вони «зависнуть» чи їх «заморозять». Варто нагадати, що йдеться про нагальні питання: «спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації».
Цю проблему можна було б вирішити, заповнивши всі вакантні посади суддів в адмінсудах, збільшити кількість цих посад. Однак законодавці вирішили ліпше перекласти все на загальні суди.
Ще один негативний наслідок — істотно зросте навантаження на Судову палату в цивільних справах Верховного Суду, до складу якої входить лише 21 суддя. Водночас у Вищому адміністративному суді (він виконує касаційні функції в адмінсудочинстві) за штатом передбачено 97 суддів. Прогноз невтішний: судовий захист прав у соціальній сфері погіршиться, а касаційний перегляд цивільних справ може бути цілковито паралізований.
Обстоювання порушених прав суттєво ускладнюватиметься, зауважує керівник фундації «Справедливість і захист» Анатолій Орловський. В адміністративному судочинстві можливість виграти справу була високою, адже його створювали саме для захисту громадянина від свавілля чиновника. Перехід цих справ до загальних судів означає, що без кваліфікованого адвоката не варто сподіватися на позитивний результат. Запропоновані законом зміни не відповідають ч. 3 ст. 22 Конституції («При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод»).
Слід зазначити, що в згаданому законі є позитивний нюанс: термін позовної давності в адміністративних справах — рік, а цивільних — три роки. Ті, хто не встиг звернутися з приводу виплати допущеної державою заборгованості, можуть тепер це зробити. Проте один штрих не компенсує решту негараздів, які викличе набрання чинності цим нормотворчим документом.
Набрання чинності згаданим законом — ще один кілок, забитий у багатостраждальну судову реформу, вважає правозахисник Денис Завірюха. Адмінсуд в Україні почав діяти 1 вересня 2005 року в межах так званої малої судової реформи. Це супроводжувалося гучними заявами про те, що свавіллю владних структур щодо пересічного громадянина поставлено надійний заслін. Однак попри очікування, його перші кроки ознаменувалися з'ясовуванням, який саме — адміністративний чи Конституційний — суд має розглядати справи про звільнення міністра чи законність дій голови парламенту. Законодавча зміна, про яку йдеться, ще більше ускладнює ситуацію з єдністю підходів щодо визначення компетенції адміністративної юстиції, наголошують правники.
Певно, найсумніше, що перекреслено демократичну ідею запровадження спеціалізованого судового механізму розгляду скарг громадян на незаконні рішення, дії або бездіяльність органів влади.
Верховна Рада ухвалила закон про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України шляхом упровадження пластикових паспортних карток.
Біометричні дані вносять до документів винятково у випадках, установлених законом, і обсяг цих даних, а також технічні вимоги до форми носія біометричної інформації встановлюють Кабінетом Міністрів України відповідно до документів Міжнародної організації цивільної авіації, якщо інше не передбачено законом.
Закон установлює, що документами, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспортна картка, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України.
Крім того, закон визначає перелік документів, які посвідчують спеціальний статус особи, а саме: соціальне посвідчення, посвідчення застрахованої особи, пенсійне посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю, посвідчення водія, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення на постійне проживання, посвідчення на тимчасове проживання, картка мігранта, посвідчення біженця, проїзний документ біженця для виїзду за кордон, дозвіл на працевлаштування.
Згідно із законом паспортна картка є документом, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України на території України, і кожний громадянин, незалежно від віку, зобов’язаний її отримати.
Таку картку оформляють, починаючи від народження і незалежно від віку на кожні десять років. Її виготовляють у формі картки, що містить безконтактний електронний носій інформації.
Оформляє і видає паспортні картки уповноважений орган або його територіальні підрозділи.
До паспортної картки вносять: назву держави і її код, назву документа, його тип, код держави, номер документа, ім’я, громадянство, дату народження, порядковий номер запису в системі, стать, місце народження, дату видачі документа, орган, який видав документ, дату закінчення терміну дії документа, оцифроване зображення особи і оцифрований підпис особи.
«Демократична Україна» виходить з червня 1918 р.
Газету нагороджено орденом Червоного Прапора (1945 р.),
орденом Леніна (1968 р.)
Реєстраційне свідоцтво КВ № 11766–637ПР від 21.09.06
Передплатний індекс 30663
Телефони редакції: відділ політики: 454-85-48; відділ науки і освіти: 456-90-82;
відділ захисту прав людини: 454-85-53; відділ соціальної політики: 454-85-05;
відділ культури: 454-84-66; відділ охорони здоров'я: 454-84-72.
Адреса редакцІЇ: 03047, Київ, пр. Перемоги, 50. Teл. 454-8830. Fax: 456-9121.
E-mail: dua@dua.com.ua
Засновники: Редакція газети «Демократична Україна» ТОВ «Інформаційно-консультаційна
фірма «Праця»
Видавець: Редакція газети «Демократична Україна»
Газета виходить раз на тиждень у п’ятницю
Головний редактор Віталій Адаменко
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: Віталій АДАМЕНКО, Ярослав ГАЛАТА, Михайло ГЕРАСИМЕНКО, Олександр ЗАЄЦЬ, Володимир ОЛІЙНИК, Лариса ОСТАПЕНКО, Олександр ПОБІГАЙ, Вітольд ПРОЩАКОВ, Валентина СКОРОПАДСЬКА, Галина ТИХОМИРОВА, Євген ЯМПОЛЬСЬКИЙ. Web адміністратори: Інна Горнікова та Платонов Олександр
Розробка сайту: Begemot
При підготовці номера використані матеріали інформагентств Укрінформ, УНІАН, «Інтерфакс», «Українські Новини» та Інтернет-видань
За достовірність фактів, викладених у публікаціях, відповідальність несуть автори публікацій. Точка зору авторів може не збігатися з позицією редакції.
Оригінали, надіслані до редакції, авторам не повертаються.