МАРЕВО«СПИСКУ 301»
Десять років минуло відтоді, як Україна перестала займати горезвісне перше місце з виробництва контрафактної продукції та піратства. Поворотним періодом стали 2005–2007 роки, коли до Кримінального кодексу було внесено поправки, внаслідок яких захист інтересів правовласників набув якісно нового рівня. З нашої країни було знято непривабливий статус «пріоритетної зарубіжної держави у списку 301», знято торговельні санкції й вона стала членом СОТ.
ЧИ БУТИ УКРАЇНІ СЕРЕД ЛІДЕРІВ СВІТОВОГО «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПІРАТСТВА»? Проте закиди на адресу української сторони продовжують лунати, і протягом останніх двох років Міжнародний альянс інтелектуальної власності (МАІВ) настійно рекомендує залишати Україну в переліку держав, що потребують спостереження через недостатньо ефективний захист прав інтелектуальної власності.
Про сутність питання і перспективи України у цій сфері розповідає начальник Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДДСБЕЗ) МВС України Леонід Скалозуб:
— Дорікати правоохоронним органам у бездіяльності некоректно. Якщо у 2002 році нашою службою у сфері інтелектуальної власності було виявлено лише 351 злочин, то у 2009-му вже 1009. До суду відповідно було відправлено 154 і 732 кримінальні справи. Торік до адміністративної відповідальності притягнуто майже шість тисяч правопорушників, а у 2002 році — менш як тисячу. Не кажучи про те, що вилучено десь півтора мільйона примірників «піратської» аудіовізуальної продукції на 28 млн гривень, припинено функціонування 94 цехів із виготовлення контрафактної продукції.
Експерти МАІВ вважають: український ринок на 80 відсотків наповнений «піратською» продукцією, а загальний його обсяг визначають у 100 млн. примірників. Навіть за умови, що ці обсяги явно перебільшені, необхідно зважати на важливу обставину: найбільша частка підробок, вилучених нашою службою, насамперед DVD-диски, має російське походження. Наведу такий факт. За офіційною інформацією, в Російській Федерації функціонує 46 підприємств загальною потужністю 450 млн дисків на рік. А для задоволення реальних потреб тамтешнього ринку потрібно виробляти 130 млн примірників.
Минулоріч лише в столиці ми виявили два складські приміщення, куди залізницею завозили контрафактну продукцію Росії. В одному випадку було вилучено 140 тис. компакт-дисків на мільйон гривень, а в іншому — 145 тис. вартістю 1,5 млн гривень, а також 11 тис. підроблених голографічних контрольних марок. Аналогічні заходи проводилися і в інших регіонах.
— Наскільки обґрунтованим є твердження про безкарність «піратів» і поблажливість до них з боку судових інстанцій?
— За даними Державної судової адміністрації, у 2002 році було засуджено лише десять осіб за скоєння кримінально караних діянь у сфері інтелектуальної власності, а в першому півріччі минулого року — майже дві сотні. Всього протягом восьми останніх років набрали законної сили судові вироки проти 817 обвинувачуваних.
Водночас очевидна й інша тенденція. Суди зазвичай практикують застосування видів покарань, які неадекватні заподіяній шкоді та рівню суспільної небезпеки правопорушників. Проведений нами аналіз засвідчив, що у більшості випадків (52 відсотки судових рішень) зловмисників звільняли від кримінальної відповідальності за амністією та іншими нереабілітуючими мотивами, а до решти застосовували мінімальні види покарання: позбавлення волі з випробним терміном (65%), штраф від 1700 до 3400 гривень (30%) або виправні роботи (5%). Жодного із викритих зловмисників не було засуджено до реального строку ув'язнення, навіть після повторного скоєння одного й того ж злочину. Часто суди чомусь виносять рішення про повернення правопорушникам вилученої у них контрафактної продукції, що не відповідає світовій практиці та суперечить здоровому глузду.
Так, Ленінський райсуд Севастополя визнав одного громадянина винним у скоєнні низки злочинів, передбачених такими статтями КК України: 176 («Порушення авторського права і суміжних прав») і 203-1 («Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування») та позбавив його волі на півтора року з іспитовим строком два роки. Не встигли вони минути, як цей чоловік знову спіймався на поширенні контрафактної продукції, але був засуджений до трьох років позбавлення волі й знову з відстрочкою на той же термін. Таких прикладів можна навести десятки по кожному з регіонів держави. Звідси й претензії світової спільноти.
МВС неодноразово зверталося до вищої судової інстанції з пропозицією винести питання про узагальнення судової практики у таких справах на розгляд пленуму Верховного Суду. Проте, на думку представників Феміди, ця проблема недостатньо актуальна.
— Одна з рекомендацій МАІВ полягає у внесенні змін до статті 176 ККУ щодо поширення її дії на всі прояви «піратства», в тому числі й у Всесвітній мережі...
— Це важливе питання, вирішення якого, на жаль, не належить до нашої компетенції. Ще в грудні 2008 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект «Про внесення змін до деяких законів України для посилення охорони авторського й суміжних прав», яким пропонується внести до диспозиції ст. 176 відповідальність за навмисне порушення авторського і суміжних прав у цифровій комп'ютерній мережі Інтернет, але після розгляду в першому читанні документ було повернуто на доопрацювання.
Хочу зауважити, що до МВС надійшло кілька десятків звернень про порушення прав інтелектуальної власності українськими інтернет-сайтами. Було перевірено діяльність 56 із тих, чиї технічні приміщення знаходяться на території України. Ми встановили провайдерів, які надавали послуги хостингу, та осіб, що зареєстрували доменні імена цих сайтів і наповнювали їх «піратським» музичним контентом. Призупинено функціонування 18 інтернет-сайтів. Більш жорстко впливати на провайдерів не дозволяє чинна нормативно-правова база. Свої пропозиції ми неодноразово надавали уряду, в парламентські комітети, обговорювали з представниками правовласників.
— Наскільки законодавчо забезпечена боротьба з камкордингом?
— За оцінками міжнародної асоціації кіновиробників, Україна посідає друге місце після Росії за рівнем камкординга (незаконний запис аудіовізуальних творів під час їхньої демонстрації в кінотеатрах із подальшим тиражуванням і продажем на оптичних носіях, або в Інтернеті.— Авт.). Така ситуація зумовлена відсутністю законодавчо визначеного поняття «камкординг» у Законі «Про авторське право і суміжні права». Кримінальним і адміністративним законодавствами також не визначено кваліфікуючі ознаки протиправних дій, пов'язаних із цим явищем.
Відповідний законопроект, яким передбачено впровадження механізму боротьби з камкордингом, був наданий парламентарям у лютому 2009 року, але досі він залишився нерозглянутим.
— Які нині масштаби «піратства» у сфері використання товарних знаків і об'єктів промислової власності?
— Виробництво і реалізація фальсифікованої продукції з незаконним використанням знаків для товарів і послуг є одним із основних видів правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Торік виявлено майже 60 таких злочинів (у 2008 році — 43) і десять фактів порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію. Можливо, їх могло бути й більше, але звернень від сумлінних виробників (що є підставою для проведення перевірки), які на законних підставах використовують товарні знаки, надходить небагато.
Із загальної кількості виявлених в Україні підпільних цехів 32 спеціалізувалися на виготовленні підробок із використанням знаків для товарів і послуг. Лише за кримінальними справами відповідної продукції вилучено на 20 млн гривень. Найчастіше підробляють товарні знаки відомих виробників лікеро-горілчаної продукції, чаю, кави, парфумів, засобів гігієни тощо. Вкрай небезпечною є тенденція щодо поширення виробництва фальсифікованих агрохімікатів, медичних препаратів, засобів побутової хімії. Як свідчить практика, основні постачальники контрафакту — Росія, Польща, Туреччина, Румунія, Угорщина, Китай.
Насамкінець хочу наголосити: підтримання належного контролю на ринку інтелектуальної власності залежить не лише від правоохоронних, а й від інших причетних до цієї справи державних органів. А досягнення успіху вбачається тільки за умов об'єднання зусиль.
Верховна Рада ухвалила закон про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України шляхом упровадження пластикових паспортних карток.
Біометричні дані вносять до документів винятково у випадках, установлених законом, і обсяг цих даних, а також технічні вимоги до форми носія біометричної інформації встановлюють Кабінетом Міністрів України відповідно до документів Міжнародної організації цивільної авіації, якщо інше не передбачено законом.
Закон установлює, що документами, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспортна картка, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України.
Крім того, закон визначає перелік документів, які посвідчують спеціальний статус особи, а саме: соціальне посвідчення, посвідчення застрахованої особи, пенсійне посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю, посвідчення водія, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення на постійне проживання, посвідчення на тимчасове проживання, картка мігранта, посвідчення біженця, проїзний документ біженця для виїзду за кордон, дозвіл на працевлаштування.
Згідно із законом паспортна картка є документом, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України на території України, і кожний громадянин, незалежно від віку, зобов’язаний її отримати.
Таку картку оформляють, починаючи від народження і незалежно від віку на кожні десять років. Її виготовляють у формі картки, що містить безконтактний електронний носій інформації.
Оформляє і видає паспортні картки уповноважений орган або його територіальні підрозділи.
До паспортної картки вносять: назву держави і її код, назву документа, його тип, код держави, номер документа, ім’я, громадянство, дату народження, порядковий номер запису в системі, стать, місце народження, дату видачі документа, орган, який видав документ, дату закінчення терміну дії документа, оцифроване зображення особи і оцифрований підпис особи.
«Демократична Україна» виходить з червня 1918 р.
Газету нагороджено орденом Червоного Прапора (1945 р.),
орденом Леніна (1968 р.)
Реєстраційне свідоцтво КВ № 11766–637ПР від 21.09.06
Передплатний індекс 30663
Телефони редакції: відділ політики: 454-85-48; відділ науки і освіти: 456-90-82;
відділ захисту прав людини: 454-85-53; відділ соціальної політики: 454-85-05;
відділ культури: 454-84-66; відділ охорони здоров'я: 454-84-72.
Адреса редакцІЇ: 03047, Київ, пр. Перемоги, 50. Teл. 454-8830. Fax: 456-9121.
E-mail: dua@dua.com.ua
Засновники: Редакція газети «Демократична Україна» ТОВ «Інформаційно-консультаційна
фірма «Праця»
Видавець: Редакція газети «Демократична Україна»
Газета виходить раз на тиждень у п’ятницю
Головний редактор Віталій Адаменко
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: Віталій АДАМЕНКО, Ярослав ГАЛАТА, Михайло ГЕРАСИМЕНКО, Олександр ЗАЄЦЬ, Володимир ОЛІЙНИК, Лариса ОСТАПЕНКО, Олександр ПОБІГАЙ, Вітольд ПРОЩАКОВ, Валентина СКОРОПАДСЬКА, Галина ТИХОМИРОВА, Євген ЯМПОЛЬСЬКИЙ. Web адміністратори: Інна Горнікова та Платонов Олександр
Розробка сайту: Begemot
При підготовці номера використані матеріали інформагентств Укрінформ, УНІАН, «Інтерфакс», «Українські Новини» та Інтернет-видань
За достовірність фактів, викладених у публікаціях, відповідальність несуть автори публікацій. Точка зору авторів може не збігатися з позицією редакції.
Оригінали, надіслані до редакції, авторам не повертаються.