ЗБАНКРУТІЛА «НАРЕЧЕНА»
Торік Ісландія стала першою європейською країною, яка оголосила себе офіційним банкрутом. Фінансово-економічна криза посприяла проведенню дострокових загальних виборів і формуванню за їхнім результатом нової лівоцентристської коаліції. Її кістяк становили соціал-демократи, які давно виступають за вступ держави до Європейського Союзу. У підсумку ще у листопаді минулого року Ісландія офіційно подала заявку на вступ.

Тоді у Брюсселі від цього кроку були не в захваті, оскільки країна приєдналась до черги охочих увійти у ЄС не просто «нахабно», а й шантажуючи Євросоюз. Частина дипломатів вважала, що прискорення вступу Ісландії створить небажаний прецедент для практики розширення Європейського Союзу. Однак навіть традиційний скептик Данія, яка до 1945 року була метрополією Ісландії, наполягла на винятку з правил.
Датську позицію підтримала Велика Британія, але не з сентиментальних відчуттів, а виходячи з фінансових інтересів. Річ у тім, що Британія — головний кредитор Ісландії. Тож банкрутство ісландської банківської системи поставило під сумнів обслуговування кредитних зобов'язань. Звернення Ісландії до Міжнародного валютного фонду по допомогу зіткнулося з британською вимогою використання кредитних ресурсів, отриманих від МВФ для виплати британським кредиторам. У свою чергу, ісландський уряд зазначив, що не робитиме цього доти, доки Європейський Союз офіційно не розпочне переговори про вступ Ісландії.
У цій «безвихідній» ситуації 24 лютого 2010-го ЄС офіційно розпочав перемовини про вступ Ісландії. Крім кредитних неприємностей, на ісландців чекають складні переговори щодо своєї участі у спільній «рибальській» політиці Євросоюзу. Адже понад півстоліття саме «рибальське питання» визначення національних квот вилову риби було каменем спотикання на шляху вступу Ісландії до Євросоюзу. Якщо з питань рибальства та умов обслуговування ісландських боргових зобов'язань країнам Євросоюзу буде досягнуто згоди, Ісландія реально може розраховувати на відносно швидкий вступ до ЄС. Адже британсько-саксонське «ядро» Європейського Союзу розуміє, що нордичний характер ісландців гарантуватиме виконання ними своїх зобов'язань. Причому ісландський прецедент «аварійного шлюбу» з Євросоюзом може дати урок як іншим претендентам на вступ, так і наявним «неофітам» Євросоюзу.
Брюссельську бюрократію дедалі частіше дратує необов'язковість нових країн-членів щодо виконання узятих на себе зобов'язань. Днями не лише Сербія, яка поки є асоційованим членом ЄС, а й повноправні члени — Болгарія, Греція, а також кандидат на вступ Хорватія відмовилися від норм Євросоюзу щодо заборони куріння у громадських місцях. Водночас швидкий вступ Ісландії може образити Туреччину, адже турки отримають ще одного запеклого супротивника їхнього членства в Євросоюзі.
Отже, у будь-якому разі навіть віддалений у часі вступ Ісландії до ЄС спровокує чергову дискусію на тему визначення «кінцевих» кордонів Євросоюзу та породить неабиякі проблеми між членами об'єднаної Європи. Європейські скептики демонструють несподіваний оптимізм, вважаючи, що нинішня світова економічна криза припиниться, отже, є шанс, що Ісландія відкличе свою заявку на вступ.

Андрій МАРТИНОВ

також у паперовій версії читайте:

---