КОНСТИТУЦІЙНІ ТА ПАРТІЙНІ ЗМІНИ
Пізня осінь традиційно є періодом щорічних з’їдів російських політичних партій. Нинішні заходи відбувалися під знаком збільшення конституційного терміну повноважень президента Росії та Державної думи. Днями депутати Держдуми проголосували за продовження терміну перебування при владі з чотирьох до шести років.

Крім того, до п’яти років пролонговано повноваження нижньої палати парламенту. Тепер, аби це рішення стало конституційним положенням, потрібно домогтися його підтримки двома третинами суб’єктів федерації. Ясна річ, процедура потребуватиме певного часу, але навряд чи де-небудь виникнуть проблеми. Певніше за все, за рік-півтора зазначена зміна конституції Російської Федерації стане реальністю. Втім, стосуватиметься вона тільки наступного після Дмитра Медведєва президента та нового складу парламенту. Коментуючи прогнози щодо дострокового припинення своїх президентських повноважень, Дмитро Медведєв запевнив, що до 2012 року він не збирається йти у відставку.
Такий стан речей фактично був підтверджений на десятому з’їзді владної партії «Єдина Росія». Виступаючи на форумі, прем’єр-міністр Володимир Путін визнав наявність економічних проблем. Однак це не завадило найбільш численній російській партії затвердити стратегічну програму розвитку країни до 2020 року. Поки що керівна партія вибудовується за традиційною моделлю демократичного централізму. Її членські квитки має фактично вся федеральна та регіональна російська бюрократія. Втім, «Єдина Росія» послідовно відхрещується від порівнянь з Комуністичною партією СРСР. Насамперед зазначається, що в ній діють консервативний, ліберальний та патріотичний клуби, які є своєрідною формою співіснування різних ідеологічних течій всередині владної партії. Попри це «Єдина Росія» залишається партійним кістяком виконавчої вертикалі влади. Проте за нових історичних обставин панівній партії важко інтегрувати розмаїття соціальних інтересів. Тому спробою освоїти лівий та лівоцентристський політичні спектри, у яких донедавна домінувала Комуністична партія Російської Федерації, можна вважати діяльність «Справедливої Росії». Нарешті настала черга організації й ліберального правого крила російського політичного середовища. Як відомо, рік тому на думських виборах жодна ліберальна партія не пройшла до парламенту. Пояснювали цей факт і традиційними чварами між амбіційними лідерами лібералів, і небажанням Кремля мати в Думі незалежних депутатів. Після фактичного саморозпуску ліберальних партій, таких як «Союз правих сил» та «Яблуко», їхні симпатики опинилися перед вибором: погодитися зі своїм маргінальним становищем за нинішнього режиму «керованої демократії» чи об’єднатися під крилом Кремля. Зрештою, був обраний другий шлях. Днями створено ліберальну партію «Праве діло». За неофіційною версією, за нею стоїть Владислав Сурков, перший заступник глави адміністрації президента Дмитра Медведєва. Він давно виношує проект двопартійної політичної системи, за якої ліві та праві центристи змінюватимуть одні одних при владі.
Прихильники «Правого діла» сподіваються, що за умов дотримання політичного союзу з Кремлем їм за чотири роки буде гарантоване проходження до нового складу Думи. Та чи погодяться з цим «старожили» російського парламентаризму — комуністи та ліберальні демократи Володимира Жириновського? Обидві ці партії впродовж двох президентських термінів Володимира Путіна виконували роль цілком лояльної до Кремля опозиції. Грати цю роль вони готові й за президента Дмитра Медвєдєва.
Зрештою, всі політичні сценарії «керованої демократії» були дієвими за високих цін на енергоносії та відносної соціальної стабільності в Росії. За болісного економічного спаду та справжньої самоорганізації суспільних сил, що мають протестний потенціал, великою може бути ймовірність некерованого демонтажу російської «керованої демократії» та нинішньої партійної системи.

також у паперовій версії читайте:

---