ЄДИНИЙ ПОДАТОК І СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
Як відомо, в Україні з 2001 року триває запровадження нової системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, до якої входять п’ять видів соціального страхування. Чотири з них уже діють: з тимчасової втрати працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, на випадок безробіття та пенсійне. На черзі — соціальне медичне страхування. Управляють страховими фондами на тристоронній основі представники держави, роботодавців і застрахованих осіб.

За час, що минув, ухвалено відповідні законодавчі акти, сформовано нормативну базу, громадянам виплачують належне матеріальне забезпечення, збільшується обсяг соціальних послуг, виплачують компенсації постраждалим від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, підвищується рівень соціального захисту безробітних, успішно діє перший рівень пенсійного забезпечення. Інакше кажучи, система соціального страхування показала себе з кращої сторони.
Проте ФПУ, профспілкову громадськість турбує те, що нині виникла загроза стабільності роботи фондів. Не перший рік в Україні депутати, органи виконавчої влади, прагнучи зменшити навантаження на фонд оплати праці, наполягають на впровадженні єдиного соціального податку, причому без потрібних розрахунків, які б підкреслювали доцільність подібного кроку.
Впроваджуючи певні реформи, ми зазвичай посилаємося на досвід розвинутих країн. Чи є такий досвід в інших державах? Виявляється, світового досвіду, який би показував важливість і необхідність такого кроку, немає!
Щоправда, наші реформатори посилаються на досвід північного сусіда — єдиної країни, де діє єдиний соціальний податок. Скажете, чому б не вивчити цей досвід? Але ж він показав суцільний негатив: значно зріс і рік у рік продовжує зростати дефіцит пенсійного фонду РФ, у соціальних страхових фондів не вистачає коштів для підвищення розмірів соціальних виплат застрахованим особам. Одне слово, єдиний соціальний на теренах Росії зазнав краху. Невипадково уряд РФ, затверджуючи Концепцію довгострокового соціально-економічного розвитку Росії до 2020 року, ухвалив рішення з 1 січня 2010 року ліквідувати єдиний соціальний податок і збільшити відрахування у ПФ Росії, фонди медичного та соціального страхування з нинішніх 26 до 34 відсотків фонду оплати праці. Замість єдиного соціального податку запроваджується фіксований страховий внесок у розмірі 34 відсотки (якщо зарплата становить до 415 тис. рублів на рік; після цієї планки ніяких внесків не нараховуватимуть, але планка підвищуватиметься залежно від зростання зарплат). Із цієї суми за найманого працівника роботодавець перераховуватиме 26 відсотків до ПФ, 5,1 відсотка (на 2 відсотки більше, ніж тепер) у фонд медичного страхування, 29 відсотків у фонд соціального страхування. Це дасть змогу до кінця 2010-го підвищити доходи Пенсійного фонду майже удвічі, покривши його дефіцит (з 2,2 трлн рублів у поточному році до 4 трлн у 2010-му).
Як зазначив провідний експерт російського центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування Д. Бєлоусов, по суті, відбувається повернення до стану, що був до 2001 року, коли ставка цього соціального податку була 35,6 відсотка.
Тому не зрозуміло, чому парламентарі мали намір розглянути у другому читанні законопроект «Про єдину систему збору та обліку внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (реєстр. № 0924 від 23.11.2007 р.), який наслідує логіку провальної російської соціальної політики, несе руйнівні ідеї, спрямовується на обмеження участі представників застрахованих осіб і роботодавців в управлінні соціальними фондами.
Спільний представницький орган всеукраїнських профспілок і профспілкових об’єднань, за інформацією управління апарату ФПУ з питань соціального захисту, категорично засудив такі наміри і повідомив про це Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, зазначивши, що поки не буде доведено необхідність та ефективність реформування соціального страхування через упровадження єдиного соціального внеску, слід ужити заходів, аби не допустити руйнування чинної системи соціального страхування України, погіршення соцзахисту громадян.
Профспілки вважають: оскільки неодноразово були спроби послабити позиції соціальних партнерів в управлінні страховими фондами, протиправного втручання державних органів у їхню роботу, слід цьому покласти край. Профспілки висловили намір ініціювати законодавче переведення фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування під двостороннє управління представниками роботодавців і застрахованих осіб, яких представляють профспілки.
Що й казати, струнка система соціального страхування, створена в Україні, вимагає обережного ставлення до себе. Тут не можна рубати з плеча, адже за фондами стоять мільйони людей, котрі потребують захисту і підтримки.

також у паперовій версії читайте:

---