ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА ПРО ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ ПРАЦІ
Хтось може сказати, чому це ми повертаємося до Генеральної угоди? Робота над нею тривала довго і важко, аж понад два роки. Зрештою, вона ухвалена. То про що мова? Як сказав один колишній генсек: «За роботу, товариші!» Воно-то так, але не зовсім.

Річ у тім, що, з одного боку, профспілки вважають Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів, всеукраїнськими об'єднаннями роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками й профоб'єднаннями на 2008–2009 роки суттєвим кроком уперед щодо захисту прав робітників, ба, навіть найкращою з тих, які були ухвалені за всі роки незалежності (нині переговори між профспілками й власниками проходять на всіх рівнях соціально-трудових відносин. Уже укладено 26 регіональних, 85 галузевих угод і майже 96 тис. колективних договорів, під захист яких підпадає 9,5 млн працівників). А з іншого боку, зараз в Україні легалізовано 17 всеукраїнських об'єднань роботодавців (більшість з них утворилася рік-два тому). Угоду підписали чотири організації роботодавців — ті, що вступили в переговори 2005 року. Те саме з профспілками: легалізовано 130 всеукраїнських профспілок і профоб'єднань, а підписали угоду 69 всеукраїнських профспілок і вісім профоб'єднань. Самі розумієте, щоб забезпечити, як мовиться, наскрізну соціальну відповідальність бізнесу, аби власники дбали не лише про розвиток бізнесу, а й найманих працівників, вкладали кошти в людський розвиток, потрібно, щоб коли не всі, то принаймні більшість з них прийняли умови «гри», які закладені в Генеральній угоді, й виконували їх.
Що в ухваленій угоді іноді не задовольняє частину власників? Насамперед вони не поспішають підвищувати оплату праці. За даними Світового банку, від 60 до 80 відсотків ВВП створюється завдяки вкладенню в людський розвиток. У цьому плані, на думку заступника голови ФПУ Григорія Осового, ми ніби перебуваємо в стороні від світових процесів. Власників влаштовує велике навантаження на одне робоче місце, бо за таких умов можна платити й меншу зарплату, формально створювати нові робочі місця (за останні три роки ми хоч і створили 3 млн робочих місць, але багато з них низькопродуктивні, низькооплачувані, навіть створені задля галочки). Чого ми добилися? Того, що тепер нарікаємо: не вистачає кадрів робітничих професій, кваліфікованих робітників і спеціалістів, а також інженерів. Чи не самі ми це зробили, штучно здешевивши працю? Чи не настав час повертати людям той, старий, невиплачений борг щодо оплати праці? Може, завинила тут держава, яка змінила підходи до створення робочих місць, перейшовши від широких і глибоких державних програм зайнятості до заходів щодо забезпечення зайнятості (лікуємо не причину, а наслідок?). Тепер це треба виправляти, роблячи ставку на високопродуктивні робочі місця. Цьому слугуватиме нова редакція закону про зайнятість, а також окремий закон про професійний розвиток на виробництві.
Ви можете знову заперечити: чи можна наказати власникові, щоб він діяв так, а не інакше? Платив високу зарплату, а не мінімальну?
Наказати, звісно, не можна. А переконати його в тому, що, дбаючи про соціальну відповідальність бізнесу, він нарощує економічний потенціал підприємства, можна і треба.
Крім того, його можна заохотити через механізм стимулювання, відповідну бюджетну та податкову політику створювати високоякісні й добре оплачувані робочі місця (недавно, до речі, погоджено проект постанови уряду про надання молоді, котра здобула вищу та профтехосвіту, першого робочого місця, визначено 20 спеціальностей, за працевлаштування за якими держава дає дотацію роботодавцю. На це в бюджеті виділено 32 млн грн).
В усіх цих процесах потрібна активніша участь держави. До речі, в 2006 р. на тристоронньому економічному форумі (про це наша газета свого часу писала) було схвалено концепцію збереження трудового потенціалу України. Проте робота через політичну нестабільність не вийшла на належну орбіту. В Генеральній угоді закладено й це питання.
Чого можна очікувати від реалізації нової угоди? Якщо глобально — соціального й економічного піднесення. Коли конкретно, то в Генеральній угоді записано, що реальна заробітна плата зростатиме випереджаючими темпами порівняно з ВВП за рахунок підвищення не менш ніж на 25 відсотків за рік зростання середньої зарплати, а також підвищення гарантій мінімальної зарплати. Торік в Україні було 18 відсотків бідних з-поміж працюючих, у Росії — 8,2, у Білорусі — 6,3, у Казахстані — 3,9 відсотка. У згадуваних державах мінімальна зарплата третій рік поспіль перевищує прожитковий мінімум. А ми тільки з наступного року маємо намір вийти за мінімальною запрлатою на прожитковий мінімум, а вже потім...
Тому в Генеральній угоді поставлено завдання, щоб зарплата кваліфікованого робітника (І розряд) була на 20 відсотків вищою за прожитковий мінімум.
Аби виконати поставлені завдання, в Генеральній угоді є й нове: з 1 січня 2009 року мінімальна зарплата сягає прожиткового мінімуму, а наступним кроком має стати визначення вартості праці, скажімо, шахтаря, металурга, будівельника та ін. Треба перейти і до світових визначень в оплаті праці. Чому, скажімо, якщо продукція, наприклад, металургії має світову ціну, оплата праці в галузі в багато разів менша?
Захисту потребує в плані соціальних стандартів не лише виробнича, а й бюджетна сфера. Чому вчитель, лікар не повинні мати гідну зарплату (свого часу, крім зарплати, їх забезпечували безплатним житлом, вони мали житлово-комунальні пільги). З ухваленням Держбюджету-2008 деякі з них зникли. Тепер дещо відновлюється (переговори з урядом з цих питань тривають і після ухвалення Генеральної угоди). Йдеться також про те, як сформувати справедливу зарплату в бюджетній сфері.
Одне слово, якщо уряд розробить свої заходи до виконання Генеральної угоди, а більшість всеукраїнських об'єднань роботодавців приєднаються до неї (цей процес уже йде), радикальні профспілки та профспілкові об'єднання зрозуміють, що переговори для того й ведуться, щоб у складній ситуації, коли, образно кажучи, власник хоче взяти більше, а робітникові дати менше, знайти консенсус, спільними зусиллями вдасться забезпечити соціальне та економічне зростання, зробити український бізнес соціально відповідальним, піднести рівень життя людей.

також у паперовій версії читайте:

---