Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСОБИСТІСТЬ
ЗАПОВІТ ГУМАНІСТА
Виховання людини починається задовго до її народження... А майбутній характер формується в ранньому дитинстві — до трьох років.
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Дорогою совісті
Василь Олександрович почав свою діяльність у складні часи. Шкода, що за життя далеко не всі осягнули його справжнє значення. Прожив неповних 52 роки (1918–1970). Він немов знав щось, нібито уклав угоду з долею, і в обмін на коротке життя йому було дещо обіцяно. Зробити встиг чимало. Вчителював, написав 48 книжок, 500 статей, 1600 казок для дітей. То був сповідальний пошук правди. Найвідоміша його книжка — «Серце віддаю дітям».
У середині 1940-х, після тяжкого поранення на фронті, Василь Олександрович повертається до педагогічної роботи. Спершу діяв за жорсткими законами авторитарної педагогіки, вірив у комуністичні ідеали. На початку 50-х років розчарувався, а потім відмежувався від офіційної педагогіки і писав твори, що суперечили їй. Наперекір існуючим твердженням, заявляв: «Школа не готує дітей до життя. Формується масоподібна людина, готова бездумно йти за тими, хто голосно вигукує лозунги».
Винятковість кожної сильної й талановитої людини, педагога зокрема, полягає у випередженні часу. А це — річ небезпечна. Хто випереджає час і робить щось не так, як було до цього, того карають. Так траплялося з багатьма непересічними особистостями. Так сталося і з Василем Сухомлинським, котрий на той час був обізнаним зі світовою педагогікою. Йому пояснювали: «Класова боротьба не завершилась. Який тут гуманізм? Добро має бути з кулаками». Його викликали у високі інстанції, «підказували», «поправляли». Тривалий час за непокору відмовлялися друкувати, в Україні особливо. Однак не заспокоївся, поки не вичерпав тему твору «Серце віддаю дітям». Сьогоднішня наша розмова про батьківську педагогіку теж звідти. До Сухомлинського багато чого лишалося не розтлумаченим, або тлумачилося якось не по-людському.
Він витримав усі приниження, а згодом, наприкінці 60-х, був і п’єдестал — Герой Соціалістичної Праці, член-кореспондент Академії педагогічних наук, заслужений вчитель України. Та він знову рухався не тією дорогою, котрою йде більшість. Обрав ту, якою треба йти за совістю. Бо ж учитель — поводир нації. Він виховував своїм прикладом майбутніх громадян. Авторитарній педагогіці, покликаній пригнічувати і ображати дитину вдома і в школі, протиставив гуманну й своїми позитивними діями активно впроваджував її, додавши елементи української народної педагогіки. Павлиська середня школа на Кіровоградщині, яку він очолював 22 роки, стала експериментальною. Як результат, Василь Сухомлинський створив оригінальну систему виховання учнів, а також їхніх батьків. Тепер світ вивчає цю систему і запроваджує у себе. Він втілював у собі сумління і гідність не лише учительства, а й всієї нації. У нього була мудрість пророка. На схилі літ не мав рабської обережності, й тим дав урок усім нам.

Сім’я і суспільство
Наперекір поширеній практиці, наприкінці 60-х для педагога не існувало закритих тем. У своїх найкращих гуманістичних творах подає нові ідеї прогностичного плану. Чи не першим він, учитель, практик і вчений, наполягає на утвердженні в радянській школі нової ієрархії цінностей — формування майбутнього сім’янина, громадянина, трударя. Та найперше сім’янина.
«Сім’я у нас вкрай занедбана. Впевнений: потрібна широкомасштабна освіта батьків і всього населення, підвищення їхньої педагогічної культури. Давно назріла і необхідність перегляду існуючих стосунків батьків та школи. Організація родинно-шкільного виховання потребує зміни традиційних настанов учителів і батьків. Але навчати батьків доброзичливого й оптимістичного спілкування з дітьми, відмовившись від агресії в стосунках з ними, все-таки має педагог».
Спершу Сухомлинський гуманізував зі своїм колективом педагогічний простір Павлиської СШ і всього селища. Потім почав гуманізувати простір колишнього Союзу, а, виявилось, усієї планети. Це стверджують тепер учені світу. У себе в школі, де навчалося 600 учнів, Василь Олександрович відкрив 70 гуртків (кожен учень відвідував два-три з них). Керівниками були педагоги, батьки, старшокласники. Кожен учень старших класів мав молодшого товариша, опікувався ним. А ще в Павлиській школі кожен учень, чиє життя було ускладненим у родині, ставав вихованцем одного з учителів. Гуманістична ненасильницька педагогіка має бути в сім’ї й в школі. Проте спершу в родині. У Павлишах навчали водночас дітей і батьків. «Дітей ми навчаємо 10 років, а батьків, включаючи й молодят, які тільки збираються до шлюбу, 13 років. Це — лекції, семінари, ділові ігри, обмін досвідом, свята. Всього 20 занять за рік для батьків (різного віку дітей, починаючи від дошкільнят). Проблем не було. Була лише вдячність». І далі: «Нашому суспільству вкрай потрібен науково-практичний підручник «Батьківська педагогіка». Ця книжка має стати настільною кожного нашого громадянина. «Батьківську педагогіку» треба вивчати в спеціальних батьківських школах. І на першому плані мала б стояти наука про виховання людини... Готувати людину до материнського і батьківського обов’язку треба ледь не з колиски — ось у чому проблема».
В університеті для батьків павлиські вчителі з успіхом використовували казки та навчальні притчі Сухомлинського. Короткі, без нудних настанов, вони подобались батькам і їхнім дітям. Ось одна з них.

Дуб і Сокира
Раненько прокинувся Дуб і бачить: поруч лежить Сокира. Увечері звертається він до Людини і каже: «Друже мій, не можу заснути, коли поряд Сокира. Прийми».
— Та вона ж тобі не шкодить, адже лежить.
— Це все-таки Сокира...
Доля дітей ятрила серце Педагога. Про це свідчить пошта Василя Олександровича.
«Дорогі матері й батьки!
За останні роки я одержував від вас тисячі листів. Відповісти на кожний окремо неможливо. Але й не відповісти теж неможливо. Коли я відкриваю папки з материнськими і батьківськими листами, мені здається, я доторкаюся до оголених сердець. Погоджуюся з вами і теж запитую: «До чого йде наше суспільство? Який це злий дух випускає на телеекрани фільми, в яких убивства — все рівно, як раніше рукостискання».

* * *

«...Як і ви, я теж вважаю алкоголізм великою бідою, в ньому загроза виродження народу. Як і ви, обурююся пропагандою алкоголізму в кінофільмах. Я сам ніколи не пив, ніколи не бував у жодній компанії. Між іншим, це викликає ускладнення...»

* * *

«Університет для батьків, який діє при школі ось уже 15 років, дуже допомагає у виховній роботі нашим педагогам. А поштовхом до цього послужила, ймовірно, репліка-докір колишньої випускниці школи, медалістки. Вона привела до 1-го класу свою дитину. «Як тобі живеться?» — запитав учитель.— «Сім’я неповна, з чоловіком ми розлучились. Школа давала стільки знань з усіх предметів. От тільки не навчила бути щасливими. Не вчила підтримувати сімейний вогник. У цій справі ми невдахи».

Стихії у вихованні — годі!
Справді, хтось досвідчений має казати, що бути батьками важко і водночас цікаво, що батьківство — творчість, захоплення та задоволення, а іноді рутина, безсилля, розпач. Що діти приносять радість й здивування, а іноді просто зводять з розуму.
Батьківству треба навчати, як і будь-якої іншої професії. Як виховувати своїх дітей? Предмет цей чи не найважливіший. «Подумайте самі,— звертався Сухомлинський до молодих батьків,— не всім бути фізиками чи математиками, а батьками стають практично всі, чоловіком і дружиною — всі. Якщо не сьогодні, то завтра в шкільних навчальних планах предмет про культуру людських стосунків стоятиме першим.
Невігластво в тій сфері, про яку я говорю, повертається сльозами і горем дітей. Упродовж останніх десяти років я вивчив причини розлучень 200 сімей. Причиною 189 розлучень стало саме невміння молодят зрозуміти один одного. Їм ніхто не говорив, і вони не знають, що жити в сім’ї, жити щодня в одній кімнаті разом, не в лічені години побачень, а все життя — це велика, ні з чим незрівнянна праця, напруга. Тут не обійтися без глибокої духовної культури, духовної підготовки, школи мудрості. А школи цієї, як не дивно, немає. У світі щасливий лише той, хто вміє поступитися частиною своїх бажань, обмежувати їх заради блага сім’ї, батьків, дітей. Запам’ятайте це, дорогі батьки і матері, і вчіть цьому своїх дітей. Розлучатися поспішають перш за все егоїсти, індивідуалісти — ті молоді люди, для яких особисті бажання вищі за все. Треба дорослим наставникам аналізувати все, що може трапитися в молодій сім’ї, наводити повчальні приклади. Я не перебільшу, коли скажу, що молоді батьки не вміють бути чоловіком і дружиною. Їм треба допомагати як дітям, бо велике горе приходить, коли вони народжують дітей. Горе й дітям, і суспільству.
Відкрию таємницю. Незвичний курс науки «Любов і сім’я» у нашій школі є, хоча в навчальних планах Міністерством освіти на нього не передбачено жодної години. Педколектив Павлиської СШ узяв на себе таку відповідальність і вже кілька років навчаємо учнів 8–10-х класів, як морально готуватись до одруження, подружніх стосунків. У такій делікатній справі не можна покладатися на стихійне виховання».

Коли лікування безсиле
«Причиною дитячої бездоглядності й правопорушень є низька педагогічна культура сімейно-шкільного виховання. Розумові здібності мають матеріальну основу — мозок, який починає формуватись у лоні матері. Є страшний ворог дитинства, особливо його розумового розвитку — алкоголізм батьків. Та щоб народити неповноцінну дитину не обов’язково бути алкоголіком. Досить батькові чи матері бути в стані сильного сп’яніння під час запліднення. Є в одному з класів нашої школи підліток — син алкоголіка. Вивчивши правило, дві години потому він нічого не пам’ятає. Дочитавши умову задачі до кінця, він уже не пам’ятає початку. І ніяке лікування тут не допоможе. А копітку виховну роботу з такими може проводити, чесно кажучи, лише один зі ста педагогів.
Багато батьків зовсім не знає, як правильно виховувати, формувати характер, звички, погляди юних. Усе у них відбувається стихійно. Саме в ранньому дитинстві людина має пройти велику школу тонких, сердечних стосунків. Ці стосунки — найголовніше моральне надбання сім’ї. А перші уроки мислення учня мають бути не в класі, не перед класною дошкою, а серед природи.
Батьки! Ідіть разом із дітьми в поле, в ліс, на берег ставка... Слухайте музику природи, сонячного літнього дня, вечірньої зорі, липневої ночі, печального листопада. Це сприятиме вашому оздоровленню і здоров’ю вашої дитини.
Можна ще нерідко почути: для того, щоб назавжди позбутися правопорушень, мають бути жорстокішими покарання. Неправильно це!»

Таїса МОСТОВА

Той, хто придумав, що виховувати — означає ламати і забороняти, був поганою людиною.

Роки роботи в школі переконали мене: абсолютно нормальне виховання — це виховання без покарання, без окриків, погроз. Хочу зробити застереження: не просто виховання без покарання, а виховання без потреби в покаранні.

У часи «збільшовиченої ери» в суспільстві відбулись великі зміни в моралі не в найкращий бік — це соціальна і моральна деградація. Зникла внутрішня потреба бути громадянином України.


також у паперовій версії читайте:
  • ВАРВАРА — «ДОБРИЙ АНГЕЛ»

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».