ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
РЕАЛЬНІСТЬ ІСЛАМСЬКОЇ ЄВРОПИ
Пророцтво Нострадамуса, який майже півтисячі років тому передбачив, що Європа стане мусульманською, здається, починає справджуватись. Мусульманські громади в розвинутих країнах Західної Європи стають дедалі важливішим фактором не лише внутрішньополітичного життя, а й геополітики.

Недавні заворушення у Франції засвідчили, що консолідація ісламських спільнот створює серйозну загрозу для стабільності демократичних режимів. На тлі певної кризи ціннісних норм секуляризованих західних суспільств, у яких стрімко поширюється практика гомосексуальних шлюбів, дозволів на евтаназію,— усе більше корінних європейців приймають іслам. У європейських містах кількість мечетей стрімко наближається до чисельності християнських храмів. Попри певну спільність джерел християнської та ісламської цивілізацій, у сучасних європейських суспільствах спостерігаються значні відмінності між різними ціннісними орієнтаціями.
Наприклад, у Німеччині майже два мільйони мусульман, головним чином турецького походження, становлять специфічну проблему. Законослухняні німці шоковані нормами мусульманського права, які визнають, наприклад, убивство жінки за «збезчещення» родини. Лише торік в одному з берлінських районів під цим приводом вбито двох етнічних німкень, які свого часу уклали шлюби з турками. Тим часом європеїзовані молоді туркені не в захваті від перспективи за викуп-калим опинитись у ролі другої чи третьої дружини в далекому від норм західної цивілізації турецькому аулі.
Крім іншого, перспектива вступу до Європейського Союзу 70-мільйонної Туреччини може прискорити процес ісламізації Європи.
Особливу гостроту європейсько-мусульманських протиріч засвідчив так званий карикатурний скандал, який набув масштабів і характеру, далекого від «гумору». Усе частіше європейці кажуть: «Заради безпеки наших родин не варто малювати карикатури на Пророка».
Тим часом демографічний занепад англосаксонської Європи може призвести до перетворення ісламської меншості, з народжуваністю в якої все в порядку, на чисельно домінуючу етнічну європейську групу вже до 2020 року. З огляду на це прецедент позитивного вирішення проблеми незалежності Косова в близькій історичній перспективі може стати небезпечним для країн Європейського Союзу.
Прогнозується можливість утворення напівнезалежних ісламських анклавів «у серці» колись християнської Європи. Посилаючись на це, сербські радикально-націоналістичні політики закидають Європейському Союзу факт втілення політики Османської імперії, яка робила все для зменшення чисельності сербів у Косові.
І ось — 17 березня у Відні серби й албанці знову обговорюють питання про остаточне визначення статусу Косова. Міністр закордонних справ Сербії Вук Драшкович заперечує можливість визнання Белградом повної незалежності Приштини. Знайти компроміс, який був би прийнятним для всіх зацікавлених сторін, дуже важко. Щоправда, представник Європейського Союзу на косовських переговорах, відомий фінський дипломат та посередник Марті Ахтісаарі, визнаючи унікальність ситуації в краї, нагадує, що немає становищ, з яких неможливо знайти вихід.
Наприклад, пропонується застосувати досвід урегулювання ситуації на бунтівному індонезійському острові Ачех. Торік повстанці та уряд підписали там угоду, яка гарантувала широку автономію Ачеху. Проте косовські албанці до компромісу не схильні. Єдиним варіантом рішення вони визнають лише незалежність. Радикалізація позицій сторін може завадити стратегії розв'язання проблеми.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ШАЛЬКИ ТЕРЕЗІВ: ПРАВА ЛЮДИНИ ЧИ БОРОТЬБА З ТЕРОРИЗМОМ?
• БОЛІВІЯ: ЗНОВУ РЕВОЛЮЦІЯ?

назад »»»